Порядок Primulales уключає дві родини: Ebenaceaeта Primulaceae. У флорі України родина Ebenaceae представлена одним родом – Diospiros, три види якого культивуються на півдні і дичавіють. Обсяг роди­ни Primulaceae на сьогодні ще залишається остаточно не вирішеним, тому ми приймаємо її в широкому розумінні, як це прийнято у вітчизняних зведеннях, а також в системах APG III (2009) та APG IV (2016). У Флорі України родина Primulaceae представлена 13 родами (разом з тими, частина з яких нині уклю­чені до складу роду Lysimachia (Anagallis, Centunculus, Glaux, Naumburgia), та 34 видами (разом з підви­дами), один з видів яких відомий лише з культури і нерідко дичавіє – Cyclamen purpurascens Mill. [Cyclamen purpurascens subsp. purpurascens], а один (Primulafarinosa) наводиться як зниклий з території України. До роду Primula уключено рід Cortusa, який за молекулярними даними виявився філогенетично вкоріненим у роді Primula. В Україні (Карпати) Primulamatthioli (≡ Cortusa matthioli) представлена типо­вим підвидом Primulamatthiolisubsp.matthioli. Синонімом Primulaelatior є Primulapoloninensis. Primula sibthorpii, що наводилася для Гірського Криму виявилася синонімом підвиду Primulavulgaris subsp. rubra, а широко поширена в Україні Primula acaulis– синонімом типового підвиду Primula vulgaris subsp. vulgaris. У складі роду Soldanella усього чотири види, два з яких раніше не наводилися для України (Soldanella angusta, Soldanella major). У порядку Ericales дві родини: Actinidiaceae та Ericaceae. Родина Actinidiaceae представлена одним родом Actinidia (три види, що культивуються). У складі родини Ericaceae, прийнятої у широкому трактуванні, 16 родів та 27 видів, які раніше уключалися до чотирьох родин: Ericaceae (Andromeda, Arbutus, Arctostaphylos, Arctous, Erica (= Bruckenthalia), Calluna, Chamaedaphne, Kalmia (= Loiseleuria), Rhododendron (= Ledum), Vaccinium (= Oxycoccus)),Empetraceae (Empetrum), Monotropaceae (Monotropa) та Pyrolaceae (Chimaphila, Moneses, Orthilia, Pyrola). Потребує підтвердження зростання в Україні (Карпати) Arctousalpinа, близького до видів Arctostaphylos. Monotropa hypophegea (≡ Hipopithys hypophegea) визнано за синонім Monotropa hypopitys. За новими даними, Bruckenthalia уключено до роду Erica, Loiseleuria– до Kalmia, Ledum – до Rhododendron, Oxycoccus – до Vaccinium; відповідно, відбулися зміни в номенклатурі видів флори України: Erica spiculifolia (≡ Bruckenthalia spiculifolia); Kalmia procumbens (≡ Loiseleuria procumbens); Vaccinium microcarpum (≡ Oxycoccus microcarpus); Vaccinium oxycoccos (= Oxycoccus palustris Pers.). Vaccinium gaultherioides визнано за синонім Vaccinium uliginosum, а Vaccinium vitis-idaea subsp. minus – за синонім Vaccinium vitis-idaea.

Ключові слова: біорізноманіття, анотований список, поширення, флора, Україна, Anagallis, Andromeda, Androsace, Calluna, Centunculus, Chimaphila, Cyclamen, Empetrum, Erica, Glaux, Kalmia, Loiseleuria, Lysimachia, Moneses, Monotropa, Orthilia, Oxycoccus, Primula, Pyrola, Rhododendron, Soldanella, Trientalis, Vaccinium

Природний заповідник «Горгани» – єдина природоохоронна територія в Українських Карпатах, де суво­ро заборонена будь-яка господарська та рекреаційна діяльність. Його територія є одним з найвизначні­ших осередків грибного біорізноманіття України, де зареєстровані деякі з найрідкісніших дереворуйнів­них грибів Європи, відомих в Україні лише з кількох, переважно історичних записів.. У цій статті ми повідомляємо про нову знахідку рідкісного трутовика Resinoporia piceata, приуроченого до старовікових лісів з переважанням ялини, що не реєструвався в Україні протягом понад 80 років. Подано детальний опис та ілюстрації на основі макро- та мікроморфологічних ознак зібраного зразка. Коротко викладено екологію, глобальне поширення, природоохоронне значення та таксономічну історію виду. Наголошу­ється на критичній необхідності отримання законодавчого охоронного статусу для всіх природних лісів, що залишилися в Українських Карпатах, а також створення безперервних коридорів біорізноманіття між природним заповідником «Горгани» та іншими осередкам різноманіття дереворуйнівних грибів для збе­реження різноманіття рідкісних видів у регіоні.

Ключові слова:дереворуйнівні гриби, мікобіота, праліси, природний заповідник «Горгани», Українські Карпати, Picea abies.

В публікації розглянуто важливу роль захисних лісових смуг Кіровоградської області в розбудові регіо­нальної екомережі. Запропоновано 26 нових екокоридорів, що показані на картографічній схемі, з вклю­ченням захисних лісосмуг, представлено їх структуру та видове багатство. Визначено щільність екоме­режі та особливості екокоридорів. В західній – найменш розбудована екомережа, тому запропоновано з’єднати Долинівський екологічний центр біологічного різноманіття з Кам’янобрідським та Вільхівсь­ким, Лебединський з екокоридором, що з’єднує Клинівський та Кам’янобрідський в двох місцях, Липо­венківський з Кам’янобрідським та Калмазівським, Журавлинський з Осичківським, Калмазівський та Осичківський з Новолутківським; в східній – найбільш розбудована екомережа, тому запропонували з’єднати Куцеволівський, Пролетарський та Ганнівський з межою Дніпропетровської області; в північній та центральній частині області щільна забудова і велика кількість автошляхів. Тому на півночі з’єднали Подорожнівський з межою Черкаської області, Юхимівський з Іванківським, Тясминський з екокоридо­ром, що поєднує Плешківський та Диківський; в центрі – Дідово-Балківський з Великосеверинським, Олексіївський з Іванівським, Іванівський з Вишняківським та Трудолюбівський з Піщанським. В півден­ній частині запропоновано з’єднати Донченський, Піддубнівський, Устинівський та Ставраковський з межею Миколаївської області, Великодрюківський з Донченським, Олександрівський з Гурівським, Жовтневий з екокоридором, що з’єднує Піщанський та Ганно-Леонтовицький. Новостворені екокоридо­ри є осередками збереження степової рослинності. Крім цього, в досліджених захисних лісосмугах знай­дено 7 регіонально рідкісні види рослин для Кіровоградської області та 1 – внесений до Європейського червоного списку та Червоної книги України, 1 – до Червоної книги України, Європейського червоного списку, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Таким чином, збереження біорізнома­ніття та видового багатства є основою для включення захисних лісосмуг до елементів регіональної екомережі.

Ключові слова: біорізноманіття, екокоридори, екомережа, захисні лісосмуги, Кіровоградська область.

Флористичні дослідження території розташування Стрільцівського степу (відділення Луганського при­родного заповідника) були розпочаті наприкінці ХІХ століття. Після організації заповідника у 1948 році перша інвентаризація флори була проведена у 1952–1954 роках, а повна інвентаризація виконана у 1970–1980 роках. На початку 2000 років були опубліковані значні доповнення до флори заповідника. У 2004 році територія відділення була збільшена вдвічі, дані флористичного обстеження нових ділянок опубліковані у 2008–2009 роках. Систематизація даних про флору і проведення нової загальної інвента­ризації є актуальними, адже за довгий період територія заповідника і його екологічні умови зазнали значної трансформації. Внаслідок зміни системи землекористування і встановлення заповідного режиму значного поширення набули чагарникові і лучні угруповання, з’явилися заболочені ділянки, а площі степів суттєво скоротилися. У статті представлено огляд історії флористичних досліджень, аналіз систе­матизованого списку доповнень до флори, опублікованих у 2000 роки, а також дані про останні флори­стичні знахідки. Повний список доповнень до флори за період 2000–2021 роках містить 144 види. Наразі у флорі Стрільцівського степу налічується 700 видів судинних рослин. Окремо наведений список із 12 деревних видів, наявних тільки в насадженнях. За даними ценотичного і біоморфічного аналізу серед нових видів переважають види лучно-болотного та чагарниково-лісового флористичних комплексів. Пратанти, палюданти, сильванти і рудеранти разом складають 81,3% від їх загального числа. У флорі заповідника суттєво зросла кількість деревних видів (з 28 до 54), передусім – дерев (з 3 до 15). Серед доповнень – 39 чужорідних видів, загальне число яких сягнуло 107, або 15,2% флори. Деревними є 14 чужорідних видів, вони поширилися в природні угруповання з насаджень. Подальшим завданням флори­стичних досліджень у Стрільцівському степу є складання нового актуального списку видів, який буде відповідати сучасному етапу розвитку екосистем заповідника.

Ключові слова: біорізноманіття, інвентаризація, флористичні комплекси, чужорідні види, Луганська область.

Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» (Миколаївська область) охоплює площу  8195,4 га cхідного узбережжя Тилігульського лиману і його акваторії. Під час весняних експедицій 2023 року було досліджено популяції чотирьох видів рідкісних ефемероїдів, які охороняються на державному та міжнародному рівнях:Crocus reticulatus,Galanthus elwesii, Gymnospermium odessanum,Adonis vernalis. Досліджені види в основному зростають по схилах балок та їх улоговин. На 1 м² у місцях найбільшої  щільності особин C. reticulatusнами виявлено: 5 ювенільних, 6 імматурних, 4 віргінільних та 10 генера­тивних особин. C. reticulatus росте у добре збережених степових ценозах між куртинами Stipa capillata, Festuca valesiaca, Agropyron cristatum. Galanthuselwesii було знайдено на схилах балки Атаманки та її відрогах в тих місцях, де схили поросли чагарниками (Prunus spinosa, Crataegus monogyna,  Rosa canina та R. corymbifera). Найчисельніші локуси популяції знаходяться в улоговинах відрогів балки і підніма­ються більше на південну експозицію схилу. В місцях найбільшої щільності на 1 м² відзначається зрос­тання 121 особин: 35 ювенільних, 10 імматурних, 14 віргінільних та  62 генеративних.   Gymnospermium odessanum росте вище по цих чагарникових схилах (балка Атаманка),  на схилі північної експозиції в сухому тогорічному листі чагарників. Щільність особин дуже низька:  на 1 м² нами нараховано 10 осо­бин в різних станах онтогенезу: 2 ювенільних, 2 віргінільних та 6 генеративних. По степових схилах досліджених балок зростаєAdonis vernalis. Щільність особин не велика. На  1 м² в середньому по одній-дві куртини виду в генеративному стані. Зростає разом з  C. reticulatus між тогорічними стеблами Stipacapillata. Встановлено, що основу рослинного покриву місцезростань рідкісних ефемероїдів формують степи класу Festuco-Brometea (Festucion valesiacae, Stipo lessingianae-Salvion nutantis). Улоговини цих балок заростають чагарниковими угрупованнями класу Rhamno-Prunetea.

Ключові слова: біорізноманіття, рослини, степи, угруповання.

Стаття присвячена пам’яті угорського ботаніка Даніеля Піфко (4 грудня 1976, м. Естергом, Угорщина – 25 жовтня 2023, хребет Чемерно, Сербія). Описано та проаналізовано його життєвий і творчий шлях. Ботанік за освітою, навчався в Університеті імені Етвеша Лорана в Будапешті. Працював у Гербарії Угор­ського природознавчого музею, в останні роки – в Угорській педагогічній бібліотеці та музеї. Його наукові інтереси охоплювали систематику, флористику та історію ботаніки. Найбільш відомий як моно­граф роду Chamaecytisus Link. Його науковий доробок у вивченні систематики цього складного роду вагомий: це і опрацьовані історичні колекції, і виявлені типові зразки, і нові флористичні знахідки, опи­сані нові для науки види (Ch. pseudojankae Pifkó et Barina та Ch. korabensis Pifkó et Barina), а також так­сономічні ревізії та огляди критичних таксонів. Іншим об’єктом його досліджень були флора Угорщини та Албанії. Він є автором і співавтором оригінальних систематичних, флористичних публікацій, зокрема «Новий угорський визначник: судинні рослини Угорщини», «Червоний список судинної флори Угорщи­ни», «Список флори Албанії» та «Атлас поширення судинних рослин Албанії» тощо.

Ключові слова: систематика, флористика, історія ботанічної науки, Chamaecytisus, Угорщина, Албанія.