Стаття присвячена результатам комплексного фітосоціологічного обстеження лісової рослинності садово-паркових ландшафтів Середнього Побужжя, зокрема встановленню її синтаксономічної структури, з’ясуванню провідних факторів диференціації, аналізу одиниць рослинності і досліджених парків за рівнем видового багатства та різноманітності. Матеріалами для дослідження були 90 повних геоботанічних описів, виконаних авторами на території 15 об’єктів (8 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного, 5 – місцевого значення, один дендрологічний парк загальнодержавного значення і один ландшафтний заказник місцевого значення). Описи оброблялися за допомогою сучасних кількісних методів фітосоціологічних досліджень у середовищі програми Juice. В ході дослідження було отримано сім одиниць рослинності, шість з яких були інтерпретовані до рівня асоціації (Salicetum albae,Urtico dioicae-Alnetum glutinosae, Chelidonio-Robinietum,Tilio-Carpinetum,Isopyro thalictroidis-Carpinetum і Galeobdolo lutei-Carpinetum) і одна як дериватне угруповання. Отримані одиниці  репрезентують чотири класи рослинності – Salicetea purpureae,Alnetea glutinosae,Carpino-Fagetea sylvaticae і Robinietea. За допомогою ординаційного аналізу було встановлено найбільшу екологічну відокремленість дериватного угруповання Taraxacum officinale+Fraxinus excelsior, яке об’єднало паркові фітоценози з найбільш інтенсивним доглядом,від решти одиниць рослинності, а також провідну роль вологості і континентальності у диференціації дослідженої рослинності. Порівняльний аналіз синтаксонів і парків за рівнем видового багатства і значеннями індексів різноманітності Шеннона-Уінера і Сімпсона засвідчив залежність цих показників від ландшафтного різноманіття, інтенсивності догляду та площі досліджених парків, а також найвище видове багатство та різноманітність заплавних вільхових лісів класу Alnetea glutinosae, які є дуже рідкісними в досліджених парках. Результати проведеного дослідження можуть бути теоретичним підґрунтям при плануванні управління та реконструкції садово-паркових ландшафтів у регіоні. 

Повідомляється про нові місцезнаходження рідкісного виду рослин, включеного до Червоної книги України – Thalictrum foetidum L. (Ranunculaceae) на території степової зони України. Для території Національного природного парку «Бузький Гард» в Миколаївській області підтверджено відоме місцезнаходження в околицях села Богданівка та виявлено новий локалітет в околицях села Львів. На території Національного природного парку «Кам’янська Січ» в Херсонській області Th. foetidum був виявлений нами вперше. Також вид наводиться нами вперше для території Херсонської області. Дане місцезнаходження є найпівденнішим із усіх відомих в Україні. Подається характеристика умов місцезростання популяцій виду в степовій зоні України та приводиться їх синтаксономічна приуроченість. Загалом, для всіх виявлених нами місцезнаходжень Th. foetidum у степовій зоні характерним є наявність відслонень (кристалічних на території Національного природного парку «Бузький Гард» та вапнякових на території Національного природного парку «Кам’янська Січ»), заростання чагарниками та затінення. Усі локалітети траплялися на крутих і середньо-крутих схилах (20–60°) північної та північно-східної експозиції. На території Національного природного парку «Кам’янська Січ» Th. foetidum зростає в угрупованнях класу Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. ex Soo 1947. В межах Національного природного парку «Бузький Гард» синтаксономічна приуроченість Th. foetidum значно різноманітніша. Крім степових угруповань він виявлений також в ценозах класу Crataego-Prunetea Tx. 1962 та перехідних між класами Crataego-Prunetea і Festuco-Brometea, а також в угрупованнях хазмофітної рослинності класів Asplenietea trichomanis (Br.-Bl. in Meier et Br.-Bl. 1934) Oberd. 1977 та Polypodietea Jurko et Peciar ex Boșcaiu, Gergely et Codoreanu in Rațiu et al. 1966.  Th. foetidum в степовій зоні є надзвичайно рідкісним і тому його популяції потребують подальшого вивчення та застосування природоохоронних заходів у разі потреби.

Виконано дослідження стану збереженості раритетної компоненти флори ділянки на лівому березі середньої течії Дніпра площею 19036,5 га, що є об’єктом Смарагдової мережі UA0000337 «Дівички» та пропонується до створення в цих межах національного природного парку. Рослинність представлена лучно-болотними, лісо-чагарниково-болотними та лісовими угрупованнями. У ландшафтно-генетичному відношенні панівними є чотири типи місцевостей: мілководні акваторії давньостаричних озерець та прибережні мілководдя із водною та прибережно-водною рослинністю; підтоплені сегменти притерасних та западинних знижень борової тераси із комплексом чагарниково-лісо-лучно-болотної рослинності; знижених рівнинних та слабопогорбованих сегментів борової тераси із середньобагатими свіжими дерново-підзолистими ґрунтами із суборами та дібровами; сегменти піднять еолового походження із сухими слабосформованими ґрунтами та пісками із сухими борами, сосновими рідколіссями та псамофільними пустошами. Станом на сьогодні, на даному етапі дослідження флори території долинного комплексу піщаних терас Дніпро-Карань можна стверджувати про зростання тут 6 видів-созофітів міжнародного, 13 загальнодержавного та 7 регіонального значення. Із числа охоронюваних видів загальноєвропейського значення виявлені популяції 6 видів: Irishungarica, Jurineacyanoides, Ostericumpalustre, Salvinianatans, Liparisloeselii, Trapanatans (три останні занесені також до Червоної книги України). Окрім цього, на вказаній території зареєстровано популяції ще 10 видів судинних рослин із Червоної книги України, а саме: Dactylorhiza incarnata,Daphne cneorum, Epipactis helleborine, E. palustris, Lycopodiella inundata, Lilium martagon, Neottianidus-avis, Platanthera bifolia, Pulsatilla pratensisта Stipa borysthenica. Популяції 14 видів-созофітів представлені багатьма локалітетами із високою чисельністю особин та хорошими показниками репродуктивного процесу; 6 видів мають слабку представленість через незначну кількість самих локалітетів та низьку чисельність особин в популяціях; для популяцій 3 созофітів (Liparis loeselii, Lycopodiella inundata, Dryopteris cristata) існує небезпека зникнення у зв’язку із тим, що виявлені лише поодинокі локалітети із незначною чисельністю особин. Зважаючи на сучасний стан та розташування ландшафтного комплексу даної території є досить йомвірним зростання тут ще цілої низки видів-созофітів, що робить актуальним подальше її дослідження.

Пропонується список рідкісних видів судинних рослин Нижньодніпровських пісків (Херсонської та Миколаївської області), який включає 126 видів (14,3% від загального числа видів), що відносяться до 99 родів і 54 родин. Серед них в Європейському Червоному списку – 1 вид (Agropyron dasyanthum), в Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи – 2 види (Salvinianatans), в Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення – 10 видів (усі представники родини Orchidaceae), в списку Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі – 7 видів (Ostericum palustre, Lindernia procumbens, Zostera marina – тільки в Bern), в Червоній книзі України – 34 види (з них: статус «Зникаючий» мають 4 види – Alyssum savranicum, Carex liparicarpos, Fimbristylisbis umbellata, Tephroseris palustris; «Вразливий» – 23 види; «Рідкісний» – 5 видів та «Неоцінений» – 6 видів), в Червоному списку Херсонської області – 41 вид, в Червоному списку Миколаївської області – 7 видів. До загального списку пропонується 42 нових види, які необхідно включити до Червоного списку Херсонської області – 39 видів та Червоного списку Миколаївської області – 14 видів (тільки до ЧСМО – Centaurea odessana, Centaurium spicatum, Moehringia trinervia). Дослідивши хорологію раритетів по аренам встановлено, що найбільший созологічний статус має Кінбурнська коса, яка налічує 72 види, з них – 29 видів судинних рослин, які більше ніде не представлені на Нижньодніпровських пісках (Crambe maritima, Eryngium maritimum, Astrodaucus littoralis, тощо). Друге місце по кількості рідкісних видів займає Іванівська арена – 51 вид, з них 12 видів притаманні тільки цій арені (Allium regelianum, Salicornia borysthenica, Tulipa gesneriana). Наступне місце за кількістю созофітів займає Чалбаська арена – 46 рідкісних види, з них – 6 видів унікальні для цієї території (Ostericum palustre, Dactylorhiza majalis, Eremogone rigidа тощо). На четвертому місці знаходиться Олешківська арена – 45 видів, 10 раритетів є притаманні тільки цій території (Carex atherodes, Epipactis palustris, Menyanthes trifoliata). П’яте місце займає Збур’ївська арена – 32 созофіти, з них 3 види є характерними тільки для неї, а саме: Athyrium felix-femina, Dryopteris filis-mas та Tephroseris palustris. Передостаннє місце займає Козачо-Лагерська арена – 26 рідкісних видів судинних рослин, 4 созофіти є характерними тільки для цієї території, а саме: Droseraro tundifolia, Nymphaea alna, N. candida та Schoenoplectus mucronatus. Останньою є Каховська арена – 15 видів і тільки 1 вид є ендемічним – Doronicum hungaricum, але його місцезнаходження не було встановлено автором.

У статті наводиться опис нових, а також відбувається валідизація деяких синтаксонів рослинності класу Festuco-Brometea. Запропоновано справжні степи Східної Європи, поширені від східної частини Румунії до Уралу, відносити до порядку Galatello villosae-Stipetalia lessingianae. Він є проміжною ланкою між мезоксерофітними угрупованнями Центральної та Східної Європи порядку Festucetalia valesiacae Soo 1947 та пустельними степами порядку Tanaceto achilleifolii-Stipetalia lessingianae Lysenko et Mucina in Mucina et al. 2016. Кальцепетрофітні угруповання Понтичного регіону запропоновано об’єднати у порядок Cephalario uralensis-Jurineetalia stoechadifolii. Вони заміщають ценози Stipo pulcherrimae-Festucetalia pallentis Pop 1968 у Східній Європі в умовах більш континентального клімату. Валідизовано союз Galio campanulati-Poion versicoloris, що охоплює угруповання на карбонатних відслоненнях Центрального та Західного Поділля, і є одиницею порядку Stipo pulcherrimae-Festucetalia pallentis Pop 1968 на східній межі поширення, а також асоціацію, що є його лектотипом. Описано нову асоціацію пустельних степів з Республіки Калмикія з союзу Tanaceto achilleifolii-Stipion lessingianae. Окрім того, наведено нову назву Paeonio tenuifolii-Stipetum tirsae для асоціації лучних кримських степів, оскільки стара її назва має бути відхилена внаслідок омонімії.

У результаті дослідження копрофільних аскоміцетів Національного природного парку «Олешківські піски» було виявлено 34 види грибів із 14 родів, 10 родини та 5 порядків. Це представники трьох класів: Sordariomycetes – 15 видів, Dothideomycetes – 12, Pezizomycetes – 7. Серед порядків найчисельнішими є Sordariales – 12 видів, Pleosporales – 11 та Pezizales – 7. У родинному спектрі грибів переважають представники Sporormiaceae, Podosporaceae, Coniochaetaceae, Delitschiaceae та Sordariacea, які об’єднують 64,7% загальної кількості виявлених видів аскоміцетів. Серед родів переважають Coniochaeta, Delitschia, Sordaria, Sporormiella та Triangularia. Екологічні умови території парку є більш сприятливими для розвитку локулоаскоміцетів і піреноміцетів. Кількість знахідок видів дискоміцетів є незначною. Представлено список зареєстрованих видів грибів, для кожного виду вказано локалітети та живильні субстрати. Всі види грибів зібрані на посліді зайця та корови. Інші типи копром не досліджувались. З виявлених видів аскоміцетів 31 наводиться вперше для території парку, 15 є новими для степової зони України. Два види аскоміцетів є новими для мікобіоти України та Східної Європи: Coniochaeta hansenii та Sporormiella tetramera. У статті представлено їх діагнози та фото, обговорюються деталі морфології, субстратної приуроченості та поширення у світі. C. hansenii є досить звичайним та поширеним у світі видом, що переважно трапляється на екскрементах зайцеподібних.На території парку також була зібрана на копромах зайця. S. tetramera належить до поширених у світі, але рідкісних видів копрофільних аскоміцетів, відомих з поодиноких знахідок у небагатьох країнах. У парку зібрана на посліді зайця. Знахідки Сoniochaeta leucoplaca, Delitshia perpusilla та Triangularia comata є новими для території степової зони України та вдруге наводяться для нашої держави.