Сформульовано теоретичне обґрунтування інтродукції ефіроолійних рослин, що включає питання мобілізації вихідного матеріалу, його вивчення та введення в культуру. Відповідно до висунутої концепції інтродукція ґрунтується на пошуку теоретично можливих терпенів у досліджуваних родах та видах. На прикладі родини Lamiaceae  і Asteraceae складені схеми-матриці пошуку гіпотетично можливих терпеноїдов у рослин.

      Автор повторно обстежив рослинний покрив природного заповідника «Єланецький степ» (1675,5 га, Миколаївська область) через 10 років після фіксації його вихідного стану (1997-2007 рр.). Основна увага була зосереджена на абсолютно заповідному степу, який не випалювався (93 га). Тут розросталися чагарниково-степові угруповання за участю Сaragana frutex, зростала кількість розсіяних по степу  Crataegus monogyna, Rhamnus cathartica, Rosa corymbifera та ін. Поширення на абсолютно заповідному степу дерниннозлакових угруповань з домінуванням Stipa capillata, S. lessingiana, S. ucrainica, Festuca valesiaca скоротилося майже на одну третину. Проте вони продовжували просторово домінувати, і серед них подекуди з’явилися відносно мезофітизовані угруповання з Poa angustifolia. Загалом степова рослинність заповідника лише спорадично розвивалася в природному демутативному спрямуванні, оскільки пожежі, особливо напередодні посушливого 2007 р., спричинили її значну деградацію. Постексараційна демутація перелогів відбувалася досить інтенсивно і досягла вузьколистотонконогової стадії (Poeta angustifoliae), ускладненої  комплексом різнотравних угруповань та поширенням дерев і чагарників з навколишніх лісосмуг.

       Представлені результати дослідження флористичного багатства курганів в зоні різнотравно- та багаторізнотравно-злакових степів (згідно з Map of the Natural vegetation of Europe 2000: «the west and central Pontic herb-grass steppe» (M5) та «west and central Pontic herb-rich grass steppe» (M1) зони) в Миколаївській та Кіровоградській областях. Вивчено 29 курганів понад 3 м. заввишки, що розташовані на території понад 9000 км². Досліджена флора курганів за кількістю видів переважає флору курганів зон злакових та пустельних степів і налічує 439 видів. Кількість видів на одному кургані змінюється від 89 до 171 (середня 125,5). В зоні різнотравно- та багаторізнотравно-злакових степів переважають гемікриптофіти, на відміну від флор курганів зон, що розташовані південніше, де переважають терофіти. Також більш чисельними виявились тут фанерофіти (8,7 %). Короткоживучі рослини (одно-, дво-, трирічні монокарпіки) складають 35,1 % флори. Більшість з них є синантропними видами, переважно бур’яни з оточуючих полів. Загалом на курганах виявлено 113 видів адвентивних рослин. Археофіти та кенофіти складають 23,5 % флори курганів.     В цілому на досліджених курганах було зафіксовано 19 синтаксонів вищого рангу. Види, що асоційовані з степовими синтаксонами: Festuco-Brometea, Festuceteavaginatae, Polygono-Artemisieteaта Galietaliaveri є найчисельнішими і складають 49,9 % флори курганів. Як і у флорі курганів злакових та пустельних степів домінують види класів Festuco-Brometea та Stellarieteamediae, що підкреслює напівприродний характер флори курганів. Виявлено низку раритетних видів рослин: Adonisvernalis, Amygdalusnana, Anemonesylvestris, Astragalusdasyanthus, Crocusreticulatus, Elytrigiastipifolia, Galiumvolhynicum, Goniolimontataricum, Hesperistristis, Irishalophila, Limoniumplatyphyllum, Linaria biebersteinii, Ornithogalumkochii, Phlomishybrida, Stipacapillata, S. lessingiana. Кургани зони різнотравно- та багаторізнотравно-злакових степів, як і інших зон виступають рефугіумами степової флори. Вони досить рівномірно розташовані в степовій зоні і відіграють важливу роль в локальному відновлені природної рослинності, тому повинні охоронятися не лише як археологічні, а і як природні пам’ятки.

     В статті показано, що при штучному впливі вкороченого фотоперіоду на початку розвитку рослин зберігається синхронність змін амінокислотного обміну та новоутворення елементів морфологічних структур в конусі наростання пагону ярової пшениці.

       Встановлено видовий склад та проведено порівняльно-структурний аналіз вищої водної флори долини верхньої та середньої течії р. Південний Буг. Вона нараховує 106 видів, які належать до 3 відділів, 4 класів, 34 родин та 59 родів. З’ясовано особливості територіальної диференціації водних макрофітів в межах долини річки.

      Проведені дослідження порядків Phragmitetalia, Bolboschoenetaliamaritime, Nasturtio-Glycerietalia, які на території Кременчуцького водосховища представлені 13 асоціаціями. Розроблена синтаксономічна схема за флористичною системою Браун-Бланке, проведений ценотичний аналіз та особливості поширення діагнозованих угруповань.

      За розподілом 122 видів епіфітних лишайників та розташуванням ліхеноіндикаційних зон проведена ліхеноіндикаційна оцінка 10 рекреаційних ландшафтів Ялтинського амфітеатру. Найвища якість повітря визначена у ландшафтах заказника місцевого значення «Південнобережні Діброви», Нікітського ботанічного саду та Поляни Казок, а найнижча у паркових ландшафтах набережної міста Ялти.

        Проведена інвентаризація ковилових степів у басейні річки Мокра Сура. Встановлений видовий склад чотирьох формацій роду Stipa L. У формаціях зафіксовано 209 видів, 126 родів та 36 родин. Складений список рідкісних та зникаючих видів, який налічує 28 видів, та наведений їх созологічний статус.

      З метою встановлення змін екотопічних характеристик, викликаних випасом, сінокосінням та абсолютно заповідним режимом використано метод комп’ютерної синфітоіндикації. Величини деяких едафічних факторів (вологість ґрунтів, азотного та кислотного режимів) характеризуються достовірною різницею значень на ділянках з різними заповідними режимами.

       Наведено відомості щодо нових місцезнаходжень 24 рідкісних видів рослин на Донецькому кряжі: Ephedradistachya L., Cystopterisfragilis (L.) Bernh., Asplenium septentrionale (L.) Hoffm., A. trichomanes L., Aconitum rogoviczii Wissjul., Adonis wolgensis Steven, Anemone ranunculoides L., Pulsatilla pratensis (L.) Mill.,Corydalis paczoskii N.Busch, C. solida (L.) Clairv., C. marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers, Cerastium pseudobulgaricum Klokov, Mercurialis perennis L., Allium lineare L., Gagea bohemica (Zauschn.) Schult. et Schult. f., Fritillaria ruthenica Wikstr., Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz, T. quercetorum Klokov & Zoz, Hyacinthella pallasiana (Steven) Losinsk, Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch., Scilla siberica Haw., Crocus reticulatus Steven ex Adams, Iris pumila L., Stipa capillata L. Вивчено вікову структуру ценопопуляцій Fritillaria ruthenica і Hyacinthella pallasiana. Виділено перспективні природні ділянки для створення заповідних територій у долині річки Білої.

      В статті представлені дані про нові для Кримського півострова види мохоподібних, зібраних у рівнинному Криму в 2003-2009 рр. Для Acaulontriquetrum (Spurse) H. Mull., Bryum klinggraeffii Schimp., B. kunzei Hornsch., B. moravicum Podp, Dicranellaheteromalla (Hedw.) Schimp., Entostodon hungaricus (Boros) Loeske, Microbryum curvicollum (Hedw.) Zander, Physcomitrium pyriforme (Hedw.) Brid., Protobryumbryoides (Dicks.) Jguerra & M.J. Cano, Pterygoneurumkozlovii Laz., Sciurohypnum oedipodium (Mitt.) Ignatov & Huttuman, S. starkei (Brid.) B.S.G. вперше наводяться місцезростання в Криму.

      Ліхенобіота геологічної пам'ятки природи «Скелі Модру» нараховує 55 видів лишайників та 3 види ліхенофільних грибів з 29 родів та 18 родин. Більшість об'єктів ліхенобіоти з цієї території є рідкісними, що мають лише декілька локалітетів на території України.

       Список лишайників та ліхенофільних грибів природного заповідника "Єланецький степ" включає 163 види, що належать до 66 родів, 23 родин, 8 порядків та групи анаморфних грибів. Вперше для заповідника наводиться 49 видів лишайників та 8 видів ліхенофільних грибів, для яких вказані екологічні особливості та частота трапляння.