За сучасними оцінками, родина Rosaceae включає від 90 до 120 родів і 3000–3500 видів, поширених переважно в помірних і субтропічних областях земної суші; значно менше – в тропіках і пустельних регіонах. В Україні – 59 родів та понад 280 видів (разом із підвидами) і найбільш часто культивованими, що нерідко дичавіючими (всього в культурі та ботанічних садах вирощується ще близько 360 видів, які не виходять за межі культивування). В порівнянні з попереднім виданням чеклісту, відбулися суттєві номенклатурні зміни в родах Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus, Sorbus та ін. Зокрема, самостійними родами, виділеними з роду Potentilla s.l. , розглядаються Argentina, Comarum, Dasiphora, Drymocallis, Sibbaldianthe. Окремими родами, виділеними з Sorbus s.l., є: Aria, Cormus, Hedlundia, Karpatiosorbus, Torminalis, що підтверджується літературними даними, які базуються на дослідженнях нуклеотидних послідовностей ядерної і рибосомальної ДНК. Самостійними родами в пропонованому списку видів розглядаються Microcerasus, Padellus, виділені з Cerasus s. str. (Prunus s. l.). В той же час роди Aphanes, Duchesnea включено в рід Potentilla; Mespilus – в рід Crataegus; Poterium – в рід Sanguisorba. Багато нових видів (як і тих, що переведені в синоніми) виявилися в родах Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus. В анотований список уключено також культивовані види, зокрема й ті, що не виходять за межі культури. Найбільш чисельними на автохтонні види та широко культивовані,  що нерідко дичавіють у флорі України є роди Alchemilla (64 види), Rubus (63), Rosa (53), Crataegus (37), Potentilla (37). В той же час багато родів представлені одним або двома видами (Aremonia, Aruncus, Comarum, Cormus, Dryas, Drymocallis, Hedlundia, Karpatiosorbus, Sibbaldianthe, Torminalis, Waldsteinia та ін.).

Описано новий локалітет рідкісного ендемічного виду Iris pineticola (Iridaceae) на території Лівобережного Лісостепу України, в басейні річки Сула на межі Національного природного парку «Нижньосульський». Iris pineticola зростає на старій вирубці посеред старої заплавної діброви на задернованих алювіальних легких супіщаних ґрунтах у травʾяному угрупованні екотонного характеру з діагностичними видами класів Molinio-Arrhenatheretea та Trifolio-Geranietea sanguinei, що є нетиповим. Для інших відомих популяцій наводяться місцезростання у борах, штучних насадженнях сосни на піщаних терасах річок в угрупованнях класів Pulsatillo-Pinetea або на відкритих пісках в угрупованнях класів Festucetea vaginatae. Шестирічний моніторинг показав негативну динаміку ценопопуляції I. рineticola: зменшення чисельності на 90%, кількості куртин (клонів) – на 60%, площі – понад 80%. Сьогодні ценопопуляція складається лише з 22 екземплярів, розташованих двома куртинами, загальною площею 1 м². Аналіз вікових спектрів показав переважання імматурних та віргінільних особин, що вказує на зниження темпів вегетативного відтворення і втрату здатності до самопідтримання, стрімку деградацію та ймовірне зникнення в короткостроковій перспективі в даному локалітеті. Виродження популяції очевидно пов‘язано із збільшенням задернованості ґрунту, внаслідок помітного зростання проективного покриття злаків, а також частково з ураженням рослин факультативними фітопатогенними грибами, що спричинюють альтернаріоз листків прегенеративних та генеративних особин. Збудником альтернаріозу I. pineticola є аскоміцет із видового комплексу Alternaria alternata, риботип якого поширений у Південно-східній, Південній та Малій Азії, північна межа якого проходить по 50 паралелі Європи. Виявлений нами локалітет, у якому на особинах I. pineticola зафіксовано носія даного риботипу, є найпівнічнішою відомою точкою ареалу даного гриба, у якому вперше зареєстровано ураження I. pineticola грибом із Alternaria alternata complex та хвороба альтернаріоз представників родини Iridaceae. Тому локальна популяція I. pineticola потребує збереження, а саме: включення території з виявленим місцезнаходженням до складу природно-заповідного фонду України, зокрема, до Національного природного парку «Нижньосульський», що дасть змогу здійснювати комплекс організаційних, правових, економічних, наукових, інших заходів, спрямованих на забезпечення його охорони та відтворення.

В статті наведено видовий склад флори екологічного поселення «Радуга». З ініціативи засновника екологічного поселення «Радуга» Олексія Урсуленка, нами було проведено ретельні дослідження флори території в 2020–2021 роках. Екопоселення «Радуга» в адміністративному відношенні знаходиться в межах Олешківської об’єднаної територіальної громади Херсонського району Херсонської області, в західній околиці села Саги. Екопоселення розташоване на Олешківській піщаній арені і займає площу 10 га. Територія екопоселення представляє собою ділянку хвилястих пісків з незначним природним перепадом висот. Висота дюн та глибина котловин видування не перевищую 1 м. Домінуючим типом природної рослинності в межах екопоселення є псамофітні степи, луки і лісові гайки в зниженнях. Основний напрямок поселення – поширення філософії повноцінного харчування та здорового життя, а також проведення навчальних фестивалів та оздоровчих практик. Територія майже не зазнає антропогенного впливу, тому характеризується досить високим рівнем збереження природних комплексів. Досліджена флора екологічного поселення «Радуга» нараховує 259 видів судинних рослин з 170 родів, 52 родин, 3 класів, 2 відділів. Більшість видів трав’янисті рослини, дерев’янистих рослин – 20 видів. Більшість дерев’янистих рослин – це культурні інтродуковані види, які зазвичай легко дичавіють на Півдні України, зокрема: Armeniaca vulgaris, різні сорти Malus domestica, Prunus cerasifera, P. domestica та ін. Серед них ліани представлені одним видом, чагарники – п’ятьма видами. На території екопоселення «Радуга» зростає 46 видів медоносів та 63 види лікарських рослин. На території відмічені представники флори України, що занесені до природоохоронних документів: Червоної книги України – Alyssum savranicum, Anacamptis palustris, Betula borysthenica, Centaurea breviceps, Stipa borysthenica, конвенції CITES –з нову Anacamptis palustris, та одночасно до Європейського Червоного списку і Червоного Списку МСОП  – Agropyron dasyanthum. Охороні підлягають 2 раритетні угруповання Зеленої книги України, що належать до формацій ковили дніпровської та берези дніпровської. Також тут представлений біотоп понтичних псамофітних степів, що включений до Резолюції № 4 Бернської конвенції (E1.12) та Червоного списку біотопів Європи (біотоп E1.1a).

Повідомляється про нові знахідки адвентивного виду Euphorbia davidii Subils в м. Одеса. В серпні-вересні 2022 року виявлено три нових місцезростання виду: на залізничній станції Одеса-Сортувальна, на залізничному мосту та вздовж трамвайних колій поблизу залізничної станції Одеса-Мала. Рослини E. davidii на означених місцезростаннях були добре розвинені, із сформованими плодами. Найбільше місцезростання площею 400 м² і з 126 особинами E. davidii відмічене на залізничній станції Одеса-Сортувальна. Найближчі до виявлених локалітетів місцезростання E. davidii знаходяться в Одеській області на відстані 60 км між залізничними станціями Кароліно-Бугаз та Сонячна. Очікувано, що подальше поширення E. davidii відбуватиметься і в межах і за межами м. Одеса вздовж залізничних шляхів. Виходячи з того, що E. davidii є карантинним об’єктом із високою здатністю до розселення, слід проводити моніторинг за його подальшим поширенням в Україні.