Стаття є продовженням і доповненням  попереднього повідомлення про структурні зміни рослинності природного заповідника «Єланецький степ» (1675,7 га, Миколаївська область, Україна). Здійснено синфітоіндикаційну оцінку двох різночасових станів заповідника з інтервалом 10 років (1997-2007 рр.). Для цього була проведена ординація фітоіндикаційних параметрів основних угруповань і різних ценотичних поєднань. З'ясувалося, що більшість степових ценозів та петрофітно-степових угруповань перебувала в зоні дуже обмеженого водозабезпечення. Було підтверджено припущення про нищівний вплив частих пожеж на рослинність степів. Загалом діапазон водозабезпечення у заповіднику є дуже великим, але основна його частина охоплює малозмінні екотопи глибоких депресій з інтразональною рослинністю. Відбулося також посилення карбонатності ґрунтів, збагачення педосфери солями та зменшення вмісту азотних сполук в них. Таким чином, екотопічні зміни місцезростань «Єланецького степу» відзначалися несприятливим для поновлення (демутації) рослинності перебігом. Таку спрямованість змін могла викликати лише загальна ксеризація умов, а інтразональні екотопи дна балок контрастували з плакорно-зональними.

      Розглянуті еколого-флористичні особливості угруповань Festucetea vaginatae в Україні. Висвітлені питання сучасного стану та завдання їх охорони.

        В статті наводяться матеріали щодо пагоноутворення, типів бруньок, опису різних вікових груп рослин і особливостей спеціалізованого і неспеціалізованого вегетативного розмноження. Виділено п’ять фаз морфогенезу. Описані особливості просторової структури особин.

     Наведені результати інтродукції 18 видів та 4 гібридів дерев'янистих ліан та їхньої перезимівлі в 2005-2006 рр.

       Внаслідок проведеного флорогенетичного аналізу зроблено висновок, що формування флори дослідженого регіону розпочалось не раніше останнього зледеніння, а сама флора є міграційною. Виділено два типи реліктів - періоду валдайского зледеніння та атлантичного періоду голоцену. За допомогою теорії синергетики обґрунтовано нерівномірність у часі видоутворення на різних таксономічних рівнях.

       Вперше створено алоплоїдні гібриди NepetaL. (алотриплоїд, пентаплоїд, гексаплоїд) від схрещування трьох видів. N. transcaucasica, N. grandiflora and N. cataria. Наводиться схема отримання трьохвидового гібриду.

        Описано дві нових для науки асоціації лучної рослинності на основі матеріалів, зібраних у Гірському Криму. Асоціація Trifolio (pratensis)-Brizetum elatioris увійшла до новоописаного союзу Trifolio (pratensis)-Brizion elatioris. Угруповання даної асоціації формуються переважно на місці зведених лісів. Асоціація Helictotricho (compressi)-Bistortetum officinalis увійшла до нового союзу Helictotricho (compressi)-Bistortion officinalis. Формування таких угруповань пов’язано з екологічними умовами карстових воронок на яйлах. Ці синтаксони були віднесені до порядку Arrhenatheretalia. Розглянуто відмінності флористичного складу угруповань порівняно з фітоценозами порядку в рівнинних регіонах. Відмічено необхідність подальших досліджень описаних синтаксонів та порівняння їх із подібними угрупованнями інших гірських масивів Європи, особливо Середземномор’я.

        Приводиться перелік та екоценотична характеристика усіх виявлених адвентів заплави заповідника. Проведено аналіз адвентивної флори за географічним походженням, часом занесення, ступенем натуралізації та поширеності, консорто- та ценоутворюючим значенням, ценологією, особливостями генеративного процесу. Визначено групу найбільш експансивних адвентів.

        В статті проаналізовано приналежність раритетної екзотичної дендрофлори штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області до відповідних категорій раритетності Червоного списку МСОП та Європейського Червоного списку. Розроблена фітосозологічна структура раритетної екзотичної дендрофлори. За результатами інтегральної аутфітосозологічної оцінки визначено відповідні індекси і класи. Аутфітосозологічний конспект складено за такими ознаками: бінарна назва, назва родини, біоморфа, екогрупа, історичне, ботаніко-географічне значення, фітоценотип, показник аутфітосозологічного індексу та ін.; також вказані місця заповідання.

        У статті наводиться список мохоподібних заповідника, який нараховує 46 видів, з яких три є представниками відділу Marchantiophyta, а 43 – Bryophyta. Найбільшою кількістю видів представлені родини Pottiaceae – 9 видів, Brachytheciaceae – 6, Bryaceae – 6 та  Hypnaceae – 5. Серед родів домінує Bryum, який представлений тут 6 видами. Роди Orthotrichum та Brachythecium мають по 3 види, 9 родів представлені на дослідженій території двома видами, останні 16 родів одновидові.

       В статті наводиться конспект мохоподібних Опукського природного заповідника, який включає 49 видів, 5 форм, 6 різновидів, а також коротко повідомляється про структурні особливості бріофлори.

        У статті представлені дані про 5 видів кортиціоїдних грибів, що є новими для України: Botryodasidium candicans J. Erikss. у стадії анаморфи Haplotrichum capitatum (Link: Fr.) Willd., Bulbillomyces farinosus (Bres.) Julich у стадії анаморфи Aegerita candida Pers.: Fr., Erythricium hypnophilum (P. Karst.) J. Erikss. et Hjortstam, Peniophora erikssonii Boidin та Tulasnella deliquescens (Juel) Juel. Наведено опис зразків, малюнки їх мікроструктур, інформацію про субстрат, локалітет, а також дані про субстратні уподобання та поширення зазначених видів у світовому масштабі.

        Наводяться локалітети, екологічні особливості та загальне поширення нового для України ліхенофільного гриба Marchandiobasidiumaurantiacum(Lasch) Diederich & Schultheis, який паразитує на сланях епіфітних лишайників з родів Physcia та Xanthoria.

       В статті вперше для Херсонської області вказується рідкісний вид флори включений до Червоної книги України Colchicum ancyrense B.L. Burtt.

       Наводяться данні про видовий склад водоростей солончаків Степанівської коси та кількість їх знахідок у різних фізико-географічних зонах України.