Представлена характеристика епіфітної мохової компоненти лісових угруповань Сочинського Причорномор’я (Росія), яка включає дані про поширення та зустрічальність 76 видів листостеблових мохів, склад і видове різноманіття сформованих ними комплексів.

Проаналізовано фізіолого-біохімічні зміни моху Amblystegium serpens під впливом різних концентрацій свинцю та ртуті. Сублетальні концентрації цих металів спричинювали здебільшого кількісні зміни спектрів кислих розчинних білків та множинних молекулярних форм естерази. Встановлено, що зразки моху з різних за забрудненістю місцезростань відрізнялися за вмістом поглинутого свинцю у гаметофорах. Пояснюється це тим, що на забруднених територіях могли вижити рослини, стійкіші до впливу важких металів, які були відібрані із загальної маси популяцій природним добором. Показано протекторну дію температури щодо токсичного впливу важких металів на досліджуваний мох. Можна припустити, що важливу роль у нормалізації зміненого під дією свинцю та ртуті ізозимного електрофоретичного спектра естерази відігравали білки теплового шоку.

Проведено порівняльний аналіз видового складу, еколого-ценотичних груп, географічних елементів, активних видів  у двох флорах мохів Мурманської області: тундрової зони і гірськотундрового поясу. В обох флорах знайдено 390 видів мохів (84% від усієї флори області), з яких 242 – загальні. Зроблено висновок про деяку подібність флор відносно низки кількісних показників (провідні позиції за кількістю видів мають однакові еколого-ценотичні групи і географічні елементи) та про істотні відміни на якісному рівні (видовий склад цих груп, різне співвідношення інших, менш значних груп, а також за активними видами).

Анотований список мохів складений на основі гербарного матеріалу, зібраного авторами у східних районах Карачаєво-Черкесії. Список містить 150 видів, 13 з яких вперше зібрані у Карачаєво-Черкесії.

В статті наводяться відомості про мохи природних рослинних угруповань Республіки Комі. Всього на території знайдено 487 таксонів листових мохів, що належать до 51 роду та 151 родини. Дана характеристика бріофлори, її систематичний і географічний аналіз. Знайдено 54 рідкісні види, включені до Червоної книги Республіки Комі, відмічені особливості їх поширення.

Досліджували вплив ацетату свинцю на ріст і розвиток гаметофіту моху F. hygrometrica та показники окислювального стресу. Встановлено, що токсичний ефект іонів свинцю виявлявся на усіх стадіях розвитку гаметофіту, однак найчутливішим був процес формування бруньок гаметофорів. Виявлено зростання вмісту малонового диальдегіду та карбонільних груп білків залежно від віку гаметофіту F. hygrometrica.

У статті наводяться відомості про мохоподібні криволісся сосни гірської та вільхи зеленої в Горганах. На основі результатів польових досліджень та літературних даних складені видові списки мохоподібних криволісся Горган. У соснових угрупованнях виявленно 39 видів ( 28 мохів та 11 печіночників). Найчастіше в таких ценозах розвинутий потужний моховий покрив. Криволісся вільхи зеленої відрізняється меншим проективним покриттям мохових синузій, видовий спектр таких угруповань налічує 35 видів (з них 6 печіночників), що відносяться до 18 родин.

В статті розглядається арктична широтна зональна фракція флори мохів Корякського нагір’я, яке розташоване  на стику бореальної і арктичної флористичних областей і зон  крайнього Північного Сходу Росії. Арктична фракція сформована видами арктичного, метаарктичного і арктоальпійського географічних елементів. Значна участь у флорі мохів Корякського нагір’я арктичної фракції відображає північний гірський характер флори та її перехід від арктичної до кореальної.

Встановлено високий рівень нагромадження мохом Drepanocladus aduncus іонів важких металів (Cd²⁺, Pb²⁺ і Cu²⁺) із розчинів 1,0-10,0 мкМ. Аналізуючи розподіл поглинутих іонів у клітинах, з’ясовано, що ~87% Pb²⁺, ~68% Сu²⁺ і ~96% Cd²⁺ локалізовано внутрішньоклітинно. Компонентами клітинних стінок затримувалось ~13% іонів свинцю, ~32% іонів міді і ~4% іонів кадмію. Не виключено, що різниця у розподілі іонів у клітинах гаметофіту мохів є визначальною для вищої токсичності кадмію, ніж свинцю і міді, а також зумовлює відсутність їх десорбції. Обґрунтовано можливість застосування моху D. aduncus для розробки бріологічних методів діагностики і очищення забруднених екотопів.

Бориславський нафтопромисловий регіон – один з найстаріших у Європі, і рослинність тут розвивалася на забруднених нафтопродуктами ґрунтах. Бріологічні дослідження у регіоні не проводилися, за винятком поодиноких фрагментарних зборів. Проте мохи є важливим компонентом первинних сукцесій на техногенно порушених субстратах і впливають на стан екосистеми. Для вивчення толерантності мохоподібних у таких умовах довкілля на території шістьох діючих нафтових свердловин м. Борислава проаналізовано видовий склад мохів та їх екологічну приуроченість. Експериментально досліджено морфо-фізіологічну мінливістьта визначено особливості формування стійкості Ceratodon purpureus до нафтозабруднення.

Стаття присвячена питанням антропогенного впливу на бріофлору Білорусі та специфіці її синантропного компонента. Дослідження проводилися на території Білорусі та Східної Європи. Географічне поширення видів вивчалося на основі картування по 390 квадратах (100 км х 100 км). У складі бріофлори Білорусі виявлено 98 апофітних бріофітів, з них 53 евентапофітів і 45 геміапофітів. Індекс синантропізації бріофлори Білорусі складає 21,2% і в цілому подібний до показників по Україні. В статті обговорюються деякі аспекти географії, екології і характеру просторового розподілу цих видів на території Східної Європи. Виявлені деякі центри локалізації апофітних видів у регіоні.

Охарактеризовано бріофлору і мохову рослинність національних природних парків: «Подільські Товтри» (Хмельницька обл.), «Ічнянський» (Чернігівська обл.) та «Гомольшанські ліси» (Харківська обл.). Наведено класифікаційну схему мохової рослинності обстежених об’єктів природно-заповідного фонду регіону.

У статті підводяться підсумки вивчення бріофлори заповідників республіканського значення на території Білорусі. Всього тут виявлено 261 вид мохоподібних. Для з'ясування екологічної структури бріофлори заповідників в цілому розглянуто відношення мохоподібних до вологості і трофності місцепроживань, проведений географічний аналіз на основі зонального принципу, виділені рідкісні види бріофітов і види бріофітів, що охороняються. Приведений загальний список видів.

Флора печіночників Лапландського державного природного заповідника налічує 173 види, що складає 63% від всієї гепатикофлори Європейської частини Росії, 66,5% – Північного Заходу Росії, 88% – Мурманської області. Видове багатство локальних флор заповідника є не надто варіативним: в Сальних тундрах 139 видів, в Монче-тундрі – 124 види, в Чуна-тундрі – 133 види, найменша кількість видів (112) виявлена у Нявка-тундрі. Причини високого видового різноманіття досліджених гепатикофлор полягають у різноманітті геологічних, геоморфологічних і кліматичних умов та у достатній вивченості гепатикологами.

Наведено дані про знахідку нового для флори України  виду моху – Syntrichia laevipila Brid., знайденого у складі епіфітних обростань асоціації Syntrichietum laevipilae Ochsn. 1928 на корі старих дерев арборетуму Нікітського ботанічного саду та реліктового ялівцево-дубового гаю заповіднику «Мис Март’ян» (Південний Крим, Україна).