Запропоновано модифікацію методики виділення ДНК з гербарного матеріалу покритонасінних та голонасінних рослин на основі СТАБ-методу. Три варіанти методики апробовані на прикладі 29-ти зразків гербаріїв KW та KWU. Визначення оптимального варіанту проведено шляхом візуальної оцінки отримання ДНК-вмісної пелети, ампліконів очікуваної довжини двох нуклеотидних послідовностей (ядерна послідовність ITS та послідовність пластидного гену rbcL) та секвенуванням ампліконів з подальшим порівнянням результатів з іншими послідовностями, депонованими у GenBank. За результатами апробації визначено оптимальний варіант методики виділення ДНК з гербарного матеріалу для рослинних об'єктів різних таксономічних груп.

       На основі  аналізу флористичного і ценотичного  різноманіття та сучасного стану природної та напівприродної рослинності розроблена графічна модель екомережі степової зони України, виділені і коротко охарактеризовані  її структурні елементи міжнародного, національного та регіонального рівнів.

      Запропоновано схему ключових територій Інгульського регіонального екокоридору (4 – регіонального, 15 – локального рівня). Дається характеристика рослинного покриву виділених елементів. Проаналізовано їх зв’язки між собою та суміжними ключовими територіями. Проведена оцінка їх ефективності на основі показників зв’язаності, доступності, центральності та фрагментованості. Обґрунтовано доцільність створення двох додаткових локальних екокоридорів (Правобережно-Інгульського і Лівобережно-Інгульського) для оптимізації ефективності екомережі.

      В статті пропонується можлива схема екомережі Північного Причорномор’я на рівні ключових територій та екокоридорів міжнародного та загальнодержавного значення. Виділені 15 ключових території базуються на існуючих чи перспективних біосферних та природних заповідниках, національних природних та регіональних ландшафтних парках, або ж їх скупченнях. Більшість з 24 екокоридорів приурочені до долинно-річкового типу ландшафту. За його межами обґрунтовано розвивається необхідність вододільних екокоридорів.

      У статті наведено відомості про якісний та кількісний склад фенолокислот і флавонів та про вміст флавонолів і лейкоантоціанів у водно-етанольних екстрактах двох видів Achillea L. Визначено домінуючі компоненти. Встановлено, що вміст флавонолів і лейкоантоціанів в екстрактах визначається видовою належністю сировини Achillea L.

      Подані результати дослідження процесів формування мікроспорангія та чоловічого гаметофіту Cannaindica L. 4-х сортів кани та показані їх специфічні риси.

       На території Харківського Лісостепу ми виявили 24 види роду Mycena.Три таксони (Mycena megaspora Kauffman, Mycena polyadelpha (Lasch) Kuhner та Mycena inclinata f. albopilea Derbsch et J.Aug. Schmitt ex Robich et Cons.) виявлено вперше в Україні. Враховуючи дані інших авторів, для досліджуваної території наводиться 28 видів роду Mycena. Серед усіх виявлених на дослідженій території міцен якісно та кількісно домінують ксилотрофи.

       Наведено загальну характеристику меланоспороїдних грибів та результати критичної ревізії даних про представників цієї групи, виявлених в Україні. В результаті узагальнення отриманих даних і результатів власних досліджень складено попередній конспект біоти, який налічує одинадцять видів. З них Persiciospora moreaui і Syspastospora parasitica наводяться для території Україні вперше.

       Представлений анотований список судинних рослин відмічених в 2007-2009 рр. на території регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», який включає 596 видів, що належать до 313 родів, 83 родин, 5 класів та 4 відділів. Серед них 29 видів включених в різноманітні Червоні списки.

        В статті подаються матеріали щодо опису нового роду мохоподібних  –LazarenkiaBoiko (Pottiaceae, Bryopsida), який включає один вид –  Lazarenkia kozlovii. Назва Lazarenkia дана на честь видатного українського бріолога А.С.Лазаренка.