У статті підведено підсумок 20-річного вивчення інцертофілів, домінуючого типу екохемоморф мохоподібних степової зони України. У бріофлорі за відношенням мохоподібних до хімізму субстрату відмічено 8 екохеморф, а саме: інцертофіли, кальцефіли, ацидофіли, кальцефоби, кремнєфіли, галофіти, еврифіли (індиференти) та нітрофіли. Домінують інцертофіли (лат.  інцертус (incertus)  – неясний, невизначений) – 171 вид, 54,6% видового складу. Інцертофіли – це види, які  віддають перевагу субстратам з нечітко вираженими властивостями хімічного складу, в яких не проявляється дія однієї якоїсь зі складових хімічного складу, не проявляють чіткої залежності від характеру хімізму субстрату. Якщо субстрат проявляє певні чіткі властивості хімічного складу, то на таких субстратах ці види не зростають.  До родів, що містять найбільше інцертофілів, відносяться: Sciurohypnum – 100,0 %,  Amblystegium – 80,0 %, Orthotrichum – 78,57 %, Bryum – 77,7 %, Brachythecium – 75,0%  та ін. Більшість провідних родин бріофлори степової зони мають дуже високий показник інцертофільності. Найвищий рівень інцертофільності  мають родини Orthotrichaceae – 78,5 %, Bryaceae та Brachytheciaceae  –  по 75,0 %, Ditrichaceae – 71,42 %, Amblystegiaceae – 64,7 %, Hypnaceae – 64,28 %, Funariaceae – 62,5 % та ін.

       Подано огляд синтаксономічних досліджень приморської рослинності України за методом Браун-Бланке. Висвітлено дискусійні питання  та подальші завдання у даному напрямку.

       На заплавних луках річки Псел, що використовуються як пасовища та сінокоси, вивчались особливості  продукційного процесу та  росту  одного із видів лучного різнотрав’я – Achillea  millefolium L. Досліджена динаміка основних показників росту даного виду.  Встановлена віталітетна структура популяцій Achillea  millefolium L. за пасквальним та фенісиціальним градієнтами.

        Наведені результати роботи з залучення виду Prunusbrigantina Vill.  до селекції Prunuscerasifera Ehrh., що дозволило вже в першому поколінні гібридів досягти значного зміщення пори цвітіння та достигання плодів у бік пізніших строків у більшості створенних форм. Для плодів гібридів другого покоління характерний підвищений вміст сухих речовин, пектинів та антоціанів.

        Здійснено вивчення хімічного складу плодів і листків Persica mira (Koehne) Kov. et Kostina у процесі вегетації. Виявлено, що динаміка нагромадження пектинів і фенольних речовин подібна до аналогічної для P. vulgaris Mill., тоді як динаміка аскорбінової кислоти, органічних (титрованих) кислот відрізняється від неї. Встановлено, що катехіни та лейкоантоціани більшою мірою накопичуються у плодах; аскорбінова кислота, каротиноїди, протопектин, флавоноли – у листках P. mira.

       У статті дається оцінка стійкості угруповань та еколого-ценотичної стратегії видів в умовах антропогенно-трансформованого середовища у складі різних агроценозів Криму. У сегетальних угрупованнях переважають еугемероби (від 65% до 98%) та види з CR-стратегією (43-61%). У багаторічних агроценозах відмічено збільшення числа оліго- і мезогемеробів (до 27%), віолентів (до 25%) і видів зі CSR-стратегією (до 27%). Найбільші показники гемеробії (від -80 до -90) характерні для угруповань зернових і просапних культур.

        Наведено нові та уточнено деякі існуючі відомості щодо поширення 3 видів орхідних (Anacamptis palustris (Jacq.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase, Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Goodyera repens (L.) R.Br.) на Чернігівському Поліссі у долині р. Десни між м. Києвом і м. Черніговом.

       Досліджено щільність, віковий, віталітетний склади, просторову структуру ценопопуляцій одного з основних щільнокущових ценозоутворювачів степових рослинних угруповань на південному сході України Stipa dasyphylla Czern., що дозволяє отримати інформативні матеріали не тільки про стан ценопопуляцій, але і фітоценозів в цілому у резерватах.

       Впродовж дев’яти років здійснено обстеження та моніторинг стану популяцій рідкісних видів околиці м. Вишгорода – супутника м. Києва. Показано стабільність популяції Equisetum telmateia в умовах сильного рекреаційного впливу. Популяції Equisetum variegatum та Epipactis palustris виявили залежність від змін рослинності, а E. helleborine - від поточних кліматичних умов. Два види орхідних Liparis loeselіi та Listera ovata, більш рідкісні, проте мають нормальну вікову структуру, генеративно поновлюються; вивчення цих місцезростань може розширити інформацію про біологію видів. Dactylorhiza incarnatа є більш звичайною, її вікова структура нормальна в усіх досліджених фрагментах популяції. Популяція надзвичайно важлива для збереження генофонду виду в умовах прогресуючої трансформації природного середовища Києва та його околиць. Локуси Orchis coriophora та Orchis palustris є дуже вразливими. Чисельність Salvinia natans зазнавала значних річних коливань. Околиці Вишгорода залишаються рефугімом для значної кількості регіонально-рідкісних видів, які потребують детальнішого вивчення. На основі наших даних запропоновано розширити територію існуючої пам’ятки природи «Хвощ великий», створити ландшафтні заказники «Сільський яр» та «Горянський яр» у Вишгородських ярах, а також ботанічну пам’ятку природи «Орхідейна гірка» на узбережжі Дніпра за виходом з шлюзу КГЕС.

        Caloplaca arcisproxima (Teloschistaceae, ліхенізовані гриби)був описаний зі стерильних зразків. Пізніше, ми зібрали фертильні слані цього виду на території Кримського півострова (Україна) та дослідили характерні ознаки будови апотеція. Хоча вид звичайно відрізняється зовнішнім виглядом його соредіозних лусочок, фертильні зразки показують раніше невідомі ознаки його апотеція, і ми визначаємо їх як епітип C. arcisproxima. Ідентифікація епітипу підтверджена його ITS nrDNA послідовністю.

        Наводиться оригінальна методика визначення швидкості переходу у монадний стан вегетативних клітин роду Chlamydomonas. На прикладі автентичних штамів 12 видів даного роду, які належать до 4-х молекулярно-філогенетичних клад показано, що швидкість та спосіб переходу нерухомих клітин у монадний стан при перенесенні культур з твердого середовища у рідке узгоджується з належністю досліджених видів до певних молекулярних клад. Швидкість переходу у монадний стан нерухомих вегетативних клітин залежить: а) від наявності у нерухомих клітин джгутиків; б) від здатності відрощувати джгутики de novo; в) від наявності, розчинності та товщини слизових обгорток у вегетативних клітин в нерухомому стані.