Наводяться дані щодо 103 рідкісних, маловідомих та спорадично поширених видів лишайників та ліхенофільних грибів з Українських Карпат. Вперше для України виявлено 29 видів ліхенізованих, три види ліхенофільних та один альгофільний гриб: Absconditella sphagnorum, Adelolecia kolaensis, Arthonia muscigena, Arthrorhaphis aeruginosa, Biatora albohyalina, Brodoa atrofusca, Bryodina rhypariza, Calicium pinastri, Caloplaca fuscorufa, C. isidiigera, Carbonea invadens, Catillaria croatica, Cryptodiscus gloeocapsa, Cystocoleus ebeneus, Epigloea medioincrassata, Gyalidea fritzei, Lecidea pullata, Lecidella patavina, Melaspilea granitophila, Micarea turfosa, Monodictys epilepraria, Opegrapha corticola, Phaeographis inusta, Polyblastia schaereriana, Protothelenella sphinctrinoides, Psilolechia clavulifera, Pycnora leucococca, Rinodina orculata, Sclerococcum griseisporodochium, Thelocarpon robustum auct. brit., non Eitner, Trapeliopsis glaucolepidea and Vezdaea stipitata. Усі гербарні зразки під назвою Brodoa intestiniformis, які були зібрані з території Українських Карпат відносятьсяся до B. atrofusca. Повідомлення щодо зростання Chaenotheca cinerea на території Українських Карпат є недостовірними. Наводяться перші реальні місцезнаходження Caloplaca conversa, Chaenotheca cinerea та Lecidea sphaerella для України. Multiclavula mucida та Schaereria fuscocinerea у зведеннях щодо лишайників Східних Карпат та України відсутні, однак повідомлення про ці види знайдені в українських та чеських джерелах. Pertusaria ophthalmiza був невірно наведений для України під назвою P. multipuncta і тому повинен бути виключеним із чекліста лишайників України. Phaeographis dendritica та Biatora meiocarpoides також виключаються із списку українських лишайників, тому що перший був некоректно наведений з Українських Карпат, а другий є синонімом до Micarea lithinella.

       У оглядовій статті розглядаються питання індикаторної ролі мохоподібних території України. Мохоподібні є одним з чутливих та стабільних індикаторів стану навколишнього середовища. Більшість сфагнових та деякі брієві мохи є трофоіндикаторами різних типів боліт. Мохоподібні є індикаторами особливостей місцезростань, вказують на якості цих місцезростань. Низка видів мохів є індикаторами субстратів з певним переважанням  тієї чи іншої хімічної сполуки. Вони реагують на антропогенний вплив, що діє на степові та лісові ценози та складають дигресивні ряди, що вказують на ступінь антропогенного перетворення цих ценозів. Мохи є визнаними індикаторами рівня забруднення селітебних територій, зокрема вони є тест-об’єктами для індикації атмосферного забруднення та індикаторами накопичення важких металів.

       Охарактеризовані життєві форми мохоподібних бріофлори Лісостепу України. Встановлено перевагу трьох життєвих форм (низька нещільна дернина, плоский килим, низька щільна дернина) як в межах всього досліджуваного регіону, так і в його підпровінціях. Певні зміни в бік зниження чи підвищення частки біоморф в межах підпровінцій обумовлені регіональними особливостями бріофлори.

       У статті наведені відомості про гриби порядку Peronosporales, виявлені на рослинах відкритого ґрунту ботанічного саду ОНУ імені  І. І. Мечникова. 15 видів пероноспоральних грибів паразитували на 15 видах рослин з 15 родів та 10 родин.  Найбільша кількість видів виявлених пероноспороміцетів (12) належить до  роду  Peronospora, роди AlbugoіPlasmopara представлені 2 і 1 видом, відповідно.

       Досліджено видовий склад і поширення міксоміцетів в різних екотопах та рослинних угрупованнях Дунайського біосферного заповідника. 16 видів було знайдено в лісових (соснові, вербові, тополеві та мішані ліси), псамофітних та заплавних угрупованнях.  Fuligoseptica (L.) F.H. Wigg. виявився найбільш поширеним видом в лісових угрупованнях, особливо в насадженнях Pinuspallasiana D. Don. TubuliferaarachnoideaJacq. була знайдена тільки в тополевих, Lamprodermaovoideum Meyl  і Reticulariaolivacea(Ehrenb.) Fr. — лише у вербових лісах. В псамофітних угрупованнях з ElaeagnusangustifoliaL., Artemisiascoparia Waldst. et Kit. і Leymussabulosus(M. Bieb.) Tzvelev на піщаних узбережжях заток Чорного моря по одному разу були зібрані Badhamiamelanospora Speg., Ceratiomyxafruticulosa (O.F. Mull.) T. Macbr., Physarumcinereum (Batsch) Pers., Ph. pusillum (Berk. et M.A. Curtis) G. Lister.

       Представлено знахідки копрофільних аскомікотових грибів, зібраних у 2008–2009 рр. на території Криму. Delitschia marchalii Berl. et Vogl. in Sacc., Lasiobolus intermedius J.L.Bezerra et Kimbr., Phomatospora minutissima (P. Crouan et H. Crouan) N. Lundq., Podospora australis (Speg.) Niessl,P. communis (Speg.) Niessl,SaccobolusminimusVelen.,Sordariasuperba De Not., Sporormielladubia S.I. Ahmed et Cain та Zygopleuragezygospora(Speg.) Boedijn. вперше зареєстровані в Україні. Для останніх представлено рисунки, списки синонімів, детальні діагнози, складені на основі вивчення зібраних зразків, та сучасну географічну інформацію щодо їх загального поширення. Ascobolus albidus P. Crouan et H. Crouan, Coprotus luteus Kimbr., Podospora decipiens (G. Winter ex Fuckel) Niessl, Saccobolus truncatus Velen., Schizothecium vesticola (Berk. et Broome) Lundq. та Trichobolus sphaerosporus Kimbr належать до числа рідкісних чи маловідомих в Україні. Для всіх видів наведено поживні субстрати, інформацію про місце і час знаходження на території Кримського півострова, обговорюються особливості їх морфології, екології, систематики та поширеності в Україні.

        Розроблено методичні рекомендації з визначення медоносних властивостей видів роду Nepeta L.  Вперше за умов Лісостепу України визначено нектаро- та медопродуктивність Nepeta grandiflora Bieb., N. transcucasica Grossh., N. mussinii Spreng. ex Henckel, інтродукованих в НБС ім. М. М. Гришка НАН України. Отримані результати свідчать про перспективність використання зазначених видів як медоносів.

        У статті розглядається можливість одержання спіросполук реакціями конденсації карбонільних сполук з сечовинами та дослідження рісторегулюючої активності одержаних сполук на рослинних об’єктах.

        У статті дано опис нового для науки виду мохів –  Aulacomniumаrenopaludosum Boiko sp. nov.  Дернинки дрібні, щільні, жовто-зелені. Стебло прямостояче, розгалужене, рідше просте, до 0,5-1,5 (2) см заввишки. Псевдоподій завжди багато, виводкові тільця листкоподібні, зібрані шапочкою на їх верхівках. Ризоїдна повсть лише в нижній частині стебла – до 3-5 листка знизу, бурувата. Листки збіжні (до 7 клітин),  відворочені лише у середній частині – до 2/3 довжини, у верхній третині плоскі, з загостреною або цілісною, нерівномірно виямчастою або визубленою верхівкою. Жилка не доходить до верхівки листка за кілька клітин, при основі дещо розширена, до верху тоншає. Коленхіматичність клітин дещо збільшується у старих листків. У нижніх кутах основи листка клітини не забарвлені, прозорі, лише зрідка у старих листків вони дещо забарвлені, але не коричневі, а брудножовті, часто забарвлена лише одна клітина. Від основи листка клітини по краю піднімаються вгору 1-3 (частіше1) рядами. Вегетативне розмноження листкоподібними виводковими тільцями. Стерильний вид, спорогони невідомі. Зібраний південніше с. Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська область та в Буркутському лісництві Голопристанського району Херсонської області, Україна. Зростає на розкладених рештках  рослин  у невеличких болітцях з Betula borysthenica Klokov та з кущових верб Salix sp. Від  близьких видів – Aulacomnium palustre (Hedw.) Schwaegr. та Aulacomnium androgynum (Hedw.) Schwaegr. новий вид відрізняється стабільними ознаками, габітуально схожий з Aulacomnium androgynum.

        В статті пропонується ряд нових номенклатурних комбінацій в родах Achillea L., Buglossoides Moench, Lotus L., Pseudolisymachion Opiz, Pulsatilla Mill. та Ranunculus L.

        У зв’язку з формуванням Болгарської частини Європейської екомережі NATURA 2000 11 типів біотопів Європейського значення були визначені на заході гірського масиву Стара Планіна (північніша частина Знепольської та західна частина Софіївської областей). Два біотопи (6240 – Суб-панонські степи та 40А0 – Субконтинентальні припанонські чагарники) є приорітетними згідно з директивою 92/43/EEC. Найбільш звичайно зустрічаються біотопи – 6510 (низинні сінокосні луки), наступні 6240 (Субпанонські степи) та 6210 (напівнатуральні сухі степи та чагарникові фації на вапняковій субстанції). Інші типи біотопів – 6520, 62А0 та 6410 були визначені 2-3 рази, а 6440, 6230 та 6110, 8210 були виявлені в одиничних формаціях. Вивчені біотопи є відомими для Болгарії, але їх точна локалізація на заході Старої Планіни наводиться вперше.

       Дана флористична характеристика природних територій у басейні річки Кринки. Флора налічує 1182 види судинних рослин. З них 149 видів є раритетними. Представлено картосхему розташування основних елементів басейнової екомережі р. Кринки. Топологічна ефективність екомережі  невисока. Загальну площу об’єктів природно-заповідного фонду території басейну р. Кринки можливо збільшити до 5%. Усі ботанічно досліджені флори-ізоляти запропоновано включити до складу двох регіональних ландшафтних парків – «Донецький кряж» та «Зуївський».

       У статті наведено нові відомості щодо поширення рідкісного і зникаючого виду Tulipagesneriana L. у степовій зоні України. Ці дані отримано під час польових досліджень на території Причорноморської низовини, Донецького кряжу, південних відрогів Середньоросійської височини та на Кримському півострові.