В статті наведено видовий склад різноманіття рослин та лишайників дачної ділянки на Олешківській піщаній арені. Ділянка була закладена як сільська садиба ще в кінці 1940-х років і до середини 1990-х років  інтенсивно використовувалася як город та сад для отримання рослинної сільськогосподарської продукції та для вигодовування тварин. З середини 1990-х років було розпочато трансформування сільської садиби в дачну ділянку, яке відбувається і понині. На території ще залишилася низка видів рослин, що зростали на пісках до їх освоєння. На город, в сад та на територію двору проникли бур’яни, висаджувалися багаторічні та однорічні квіти. На посаджених деревах та на інших субстратах поселилися мохи та лишайники. Нині нараховується 67 видів диких трав’янистих рослин, 12 видів ефіроолійних, 77 видів квітів та декоративних рослин та 44 види овочевих рослин. Дерева, кущі та виткі рослини представлені 69 видами, мохоподібні – 17, ліхенофільні гриби – 1, лишайники – 18 видами. Є представники флори України, що занесені до природоохоронних документів.

Результати проведених досліджень показали, що для всіх промділянок металургійних та коксохімчних заводів та шламових відвалів є характерною лужна та сильнолужна реакція середовища, що є практично незмінною на території всього екотопу. За цим показником найбільш несприятливі умови склались на території Єнакієвського металургійного заводу та шламових відвалів Донецького металургійного заводу. Саме сильнолужна реакція середовища у більшості випадків є лімітуючим фактором для зростання рослин. Аналіз типу та ступеню засолення показав відстуність засолення усіх зразків з переважанням у складі сульфат-іонів та іонів кальція. Сума поглинених основ субстрату вивчених техногенних екотопів змінюється в межах 4,35–23,60 мгекв/100 г породи. Найменші значення зафіксовано у субстратах відвалів Микитівського ртутного комбінату, Єнакіївського металургійного заводу та шламових відвалів Донецького металургійного заводу. Найбільші значення суми поглинених основ спостерігались на території Авдіївського коксохімічного заводу, що підтверджується наявністю на території заводу сформованих рослинних угруповань.

Наведено інформацію про поширення Crataegus ucrainica A. Pojark. за результатами опрацювання гербарних, літературних та оригінальних матеріалів. Відображено еколого-ценотичні особливості нових місцезнаходжень виду, охарактеризовано поширення і сучасний стан його ценопопуляцій. Авторами зазначається, що основний його ареал знаходиться на території Лівобережного Лісостепу. Результати дослідження місцезнаходжень C. ucrainica, в тому числі й обстеженої нами раніше ценопопуляції на правому березі Дніпра (в гирлі р. Рось) [Шевчик та ін., 2016], засвідчують значну екологічну своєрідність цього виду. Здійснення порівняльного морфологічного аналізу наявних гербарних зборів дозволило повніше ідентифікувати цей вид та уточнити його географічний та частково екологічний і ценотичний ареали. Підкреслюється необхідність охорони нового локалітетуC. ucrainica – виду світового і європейського созологічного статусів.

Розглянуто підходи до оцінки якості фітоценонів та фітоценотичної класифікації за кількісними показниками. Математичний критерій якості класифікації базується на оцінці співвідношення щільності і відмежованості фітоценонів з використанням матриці відстаней між описами за видовим складом. Флористичний критерій ґрунтується на класифікації видів за діагностичним значенням, кількості диференціюючих видів і індексах вірності видів. Розглянуто підходи, що використовуються у європейській фітоценології – індекси визначеності, унікальності синтаксонів, підхід Optimclass. Подібність фітоценотичних класифікацій набору даних оцінюється за таблицями спряженості і коефіцієнтами номінальної кореляції. Стійкість фітоценонів і робастність кластер-структури визначається з використанням методів бутстреппінгу.

В статті наведені дані дослідження впливу цитратів та сульфатів марганцю та цинку на біохімічний склад біомаси цінного лікарського гриба Trametes versicolor 353, що зростав на рідкому живильному середовищі в умовах глибинної культури. Результати експерименту свідчать про те, що цитрати та сульфати цих металів впливають різним чином на склад біомаси T. versicolor 353. Встановлено, що цитрати та сульфати обох досліджених металів у різній мірі змінюють концентрацію певних амінокислот в міцелії. Наявність цитрату цинку чи марганцю у живильному середовищі зменшувало вміст цис-лінолевої кислоти в біомасі T. versicolor 353, порівняно з сульфатами відповідних металів та контрольним середовищем без досліджуваних елементів.

Наводяться результати досліджень водоростей-макрофітів західної частини Джарилгацької затоки Чорного моря. Різноманіття водоростей представлене видами з трьох відділів: Chlorophyta, Rhodophyta, Phaeophyta. У дослідженій акваторії переважають представники відділу Rhodophyta, які складають47 %, від загальної кількості знайдених видів водоростей. Друге місце займає Chlorophyta – 12 видів (38 %). Серед представників Phaeophyta виявлено 5 видів (15 %). Під час порівняння отриманих даних з попередніми дослідженнями виявлено зміни у якісному складі.

Складено систематичну структуру водоростей західної частини Джарилгацької затоки Чорного моря, визначені родини, які переважають у досліджуваній альгофлорі, домінуючі види та види, які мають найбільшу частоту трапляння.

В статті наведені дані про лишайники п’яти залізорудних відвалів Криворіжжя. Виявлено 58 видів лишайників з 29 родів, 15 родин. Серед них один вид – Trapelia obtegens (Th. Fr.) Hertel – є рідкісним для рівнинної частини України. Більшість видів лишайників представлена епіфітною (21) та епілітною (20) екологічними групами. Також відмічено 8 епігейних та 9 еврісубстратних. Найпоширенішими на території залізорудних відвалів виявились види Candelariella aurella (Hoffm.) Zahlbr., Lecanora dispersa (Pers.) Röhl., Massjukiella polycarpa (Hoffm.) S.Y. Kondr., Fedorenko, S. Stenroos, Kärnefelt, Elix, J.S. Hur & A. Thell, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Physcia adscendens(Fr.) H. Olivier, Rinodina pyrina (Ach.) Arnold та Xanthoria parietina (L.) Th. Fr.

На пересохлих ділянках Куяльницького лиману, у солонцевому ґрунті, вкритому рослинними асоціаціями справжньосолончакової рослинності та різнотравних засолених лук, методом культур виявлено 42 види Cyanoprokaryota з 19 родів, 10 родин та чотирьох порядків  підкласів Synechococcophycidae (41,5 %), Oscillatoriophycidae (34,1 %) та Nostochophycidae (24,4 %). Характерними рисами місцезростання були постійна присутність та кількісне переважання ціанопрокаріот у досліджених зразках (порівняно із діатомовими та зеленими водоростями), висока насиченість проб видами, значне різноманіття гетероцитних форм та рясний розвиток у ґрунтових культурах представників порядку Nostocales. За екологічним профілем, переважають аквально-субаерофітні форми, що відбиває екотонний характер досліджених ділянок. За ставленням до умов солоності, виявлені види належать до галофілів (11,9 %), галобіонтів (40,1 %) та галотолерантів (47,6 %). Ділянки із рослинністю різного типу дещо відрізнялись за видовим та таксономічним складом Cyanoprokaryota, що пов’язано із різницею у ступені зволоженості ділянок. Виявлені види проаналізовано з точки зору сучасних поглядів на їх таксономічне положення. Зроблено ряд цікавих флористичних знахідок – вперше для України вказуються Pseudocapsa maritimaKomárek, Leptolyngbya norvegica (Gomont) Anagn. et Komбrek, Phormidium litorale Golubić, Ph. viride (Vaucher ex Gomont) Lemmermann, Porphyrosiphon fuscus Gomont ex Frémy, Nodularia crassa (Voronichin) Komárek, Hübel et M. Hübel. Складено перевірений список ціанопрокаріот Куяльницького лиману за оригінальними та літературними даними.

Представлено анотований список судинних рослин однієї з ділянок НПП «Олешківські піски» – території Новокаховського рибоводного заводу частикових риб. Флора цієї ділянки, площею біля 200 га, налічує 197 видів судинних рослин з 159 родів, 49 родин та 4 відділів. На території дослідженого заводу зростає 7 раритетних видів судинних рослин, що включені до Світового червоно списку (ЧС МСОП), Європейського червоного списку (ЄЧС), Червоної книги України (ЧКУ) та Червоного списку Херсонської області (ЧСХО).