Висвітлено результати вивчення спонтанного покриву Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України, за якими вперше виявлено 115 таксонів, відсутніх у попередніх роботах із теми дослідження. Наведено їх перелік, який включає по одному виду хвоща і папороті, а решта – покритонасінні рослини. Серед них місцевих рослин – 52, чужорідних (адвентивних) – 63. Відповідно до нових даних у спонтанній флорі «Софіївки» представлено 479 місцевих таксонів та 164 – чужорідних, а рівень адвентизації спонтанної флори дендропарку становить 25,4 %, що менше, ніж у інших великих інтродукційних установах Правобережного Лісостепу – НБС імені М.М. Гришка НАН України (41,9 %) і Державному дендрологічного парку «Олександрія» НАН України (31,2 %), тобто, у структурі рослинного покриву «Софіївки» адвентивні види здійснюють відносно невеликий вплив. Серед нововиявлених адвентивних видів високу частку (32 таксони із 63) мають втікачі з культури, що підтверджує стійкі тенденції до значної адвентизації флори за рахунок натуралізації ергазіофітів. Додатково наведено відомості про окремі інтродуценти, які перебувають на початкових стадіях натуралізації. Розглянуто ергазіоліпофіти (релікти культури) – рослини, які мають вигляд дикорослих, але є залишками колишніх насаджень, а тому не можуть бути включені у склад спонтанної флори. Звертається увага на те, що спонтанна флора дендропарку «Софіївка» відіграє значну роль у складі таксономічного різноманіття як урбанофлори м. Умань, так і регіональних флор Черкаської області, Середнього Придніпров’я та Правобережного Лісостепу загалом. Так, за результатами дослідження вперше для флори Черкаської області наведено 16 таксонів: Acalypha australis, Allium altissimum, Claytonia perfoliata, Juglans cinerea, Lolium × elongatum, Nepeta racemosa, Oxalis fontana subsp. villicaulis, Philadelphus pubescens, Plantago uliginosa, Polygonum arenastrum subsp. calcatum, Ranunculus acris subsp. friesianus, Solanum nigrum subsp. schultesii, Symphyotrichum lanceolatum, Symphytum asperum, Tilia platyphyllos, Vincetoxicum hirundinaria subsp. laxum. Завдяки багатому таксономічному складу ергазіофітів «Софіївки» Умань є одним із осередків поповнення новими адвентивними видами флори у нашій країні. У зв’язку з цим актуальним є узагальнення таксономічного різноманіття урбанофлори м. Умань та флори Черкаської області.

Представлено результати вивчення синантропізації 28 трав’яних біотопів (систематичний та флорогенетичний аналізи, аналіз адвентивної фракції за часом занесення). Встановлено, що синантропна фракція трав’яних біотопів України представлена 584 видами судинних рослин, які належать до 351 роду, 72 родин 3 відділів. В спектрі провідних родин домінують Asteraceae, Brassicaceae, Poaceae. Спектр провідних родів не чіткий, провідні позиції займають роди Atriplex та Veronica (по 11 видів). Основу адвентивної фракції складають види, пов’язані з Середземномор’ям (80 видів), азійським (42) та середземноморсько-ірано-туранським регіонами (38). В складі синантропної фракції флори трав’яних біотопів переважають апофіти (53,8 %). За часом занесення домінують кенофіти (58,8 %). Найширшою биотопічною амплітудою серед апофіnів характеризуються Plantago lanceolata (відмічений у 25 типах біотопів, 92,6 % від загальної кількості), а серед адвентів – Veronica arvensis (18 типів, 66,6 %), Erigeron annuus таLactuca serriola (17 типів, 60,7 %). Найвищим середнім проективним покриттям (53 %) відзначається Symphyotrichum ciliatum. Встановлено, що усі досліджені трав’яні біотопи України характеризуються певним ступенем синантропізації. Високий індекс синантропізації IS виявлено для трьох біотопів: X36 (46,0), R1C (45,4), R13 (41,0). Найнижчий показник IS зафіксовано у біотопах R44 (8,7) та R56 (14,0). Кількість кенофітів у флористичному спектрі становить 5,7 % від загальної кількості видів, що загалом відповідає такому показнику для трав’яних біотопів Європи (6,5 %). Загалом найбільш синатропізованими виявилися пустельні степи (R1C), внутрішньоконтинентальні засолені степи (R62), напівпустельні солончаки (R64) і депресії (поди) степової зони (X36), натомість найменш синатропізованими є гірські трав’яні біотопи. Таким чином, спостерігається тренд зменшення рівня синантропізації трав’яних біотопів у напрямку від південних регіонів України до північних та гірських.

Повідомляємо про першу знахідку Torilis pseudonodosa Bianca (Apiaceae) в Україні. Знайдено 28 травня 2021 року в районі «Потіївської» ділянки Чорноморського біосферного заповідника, поблизу села Залізний Порт (Південь України). Torilis pseudonodosa раніше був відомий для різних країн Середземноморського басейну та Західної Азії, але не наведений для України чи інших місць Східної Європи. Нами виявилено невідому досі популяцію Torilis pseudonodos, a під час 15-тої польової робочої групи EDGG, міжнародної експедиції Євразійської Степової Групи (EDGG), що проходила на Півдні України з 23 травня по 2 червня 2021 року. Наведено таксон, його морфологію та загальне поширення, описано екологічно та ценологічно його перший український локалітет та надано фотографії місцязнаходження та виду. Вид зустрічався на засоленому степу поблизу узбережжя Чорного моря. У рослинності переважали Agropyron pectinatum і Halimione verrucifera, з Artemisia santonica, Festuca callieri agg., Milium vernale та Vicia hirsuta, як субдомінанти. Класифікація солоного степу ділянки «Потіївська» поблизу Чорноморського біосферного заповідника є проблематичною, оскільки видовий склад являє собою суміш степових та галофітних рослин. Для остаточного висновку знадобиться комплексний фітосоціологічний аналіз. Оскільки жодних ознак антропогенного впливу на території об’єкта не було, ми припускаємо, що Torilis pseudonodosa потрапив до нього в результаті природної міграції його пропагул (наприклад, з птахами). Таким чином, вид можна вважати несинатропним у флорі України.

Наводяться дані щодо нової знахідки інвазійного виду Opuntia humifusa (Raf.) Raf. (Cactaceae A.L. Juss.) з материкової частини території України (околиці села Ходосівка Обухівського району Київської області). Описано нововиявлене місцезнаходження, охарактеризовано малочисельну популяцію виду. Наводиться кількість виявлених локацій у межах популяції – 5, а також кількість знайдених екземплярів – 11. Охарактеризовано вікові спектри особин популяції O. humifusa. Переважаючими віковими станами є генеративні – 45,5 %, що вказує на успішну акліматизацію та натуралізацію виду в умовах лісостепової зони України. Зроблено геоботанічні описи та вказано синтаксономічні особливості місцезростань O. humifusa. Особини цього виду властиві стрімким рухливим глинистим схилам в урочищі «Планерна гора», де вони віднесені до угруповань класів Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. in Br.-Bl. 1949 та Artemisietea vulgaris Lohmeyer, Preising et R.Tüxen ex von Rochow 1951. Рослинність рудералізованих степових місцезростань O. humifusa є флористично збідненою з розрідженим травостоєм. Популяції притаманні рухливим схилам (кут нахилу до 35–40°), на яких відбуваються ерозійні процеси. Загальне проективне покриття угруповань коливається у діапазоні 50–90 %, зменшуючись на стрімких схилах і зростаючи на пологих. Висловлюється припущення про ймовірне джерело заносу діаспор O. humifusa в околиці міста Києва та шляхи її експансії з півдня на північ. Зазначається пріоритетність насіннєвого розмноження O. humifusa, зумовленого антропохорним переносом. Показано шляхи акліматизації цього виду у різні регіони материкової України, натуралізацію у природні степові фітоценози степової зони та поширення у природні рослинні угруповання лісостепової зони. З огляду на сучасні кліматичні зміни та тенденцію розповсюдження O. humifusa, цей інвазійний вид потребує подальшого моніторингу поширення на території України з розробкою відповідних попереджувальних заходів.

У статті аналізується поширення представників роду Cladonia P. Browne у трав’яних біотопах України. Усього було визначено біотопічну приуроченість 39 видів лишайників, з яких C. asahinae,C. acuminata, C. decorticata та C. conista виявилися новими для України, C. carneola, С. сervicornis, C. floerkeana, C. polydactyla, С. portentosa та С. scabriuscula – для Миколаївської області, C. cervicornis – для Донецької та Херсонської областей, С. deformis та С. floerkeana – для Рівненської області, С. monomorpha – для Донецької, Кіровоградської, Миколаївської, Рівненської, Херсонської та Чернівецької областей, С. polycarpoides – для АР Крим, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей, С. rei – для Вінницької та Рівненської областей, С. subulata – новий для Волинської області, C. strepsilis – для Донецької області, С. peziziformis – для Херсонської та Миколаївської областей, С. carneola – для Кіровоградської області. Для С. grayi уперше наведені точні місцезнаходження для України із Закарпатської області. Лишайники роду Cladonia були відмічені у 14 трав’яних біотопах. Найбільшу кількість лишайників (23 вид) було виявлено у біотопах з домінуванням криптогамних і однорічних рослин на силікатних відслоненнях (R12), що представлені на різних ділянках відслонень Українського кристалічного щита. 14 видів було знайдено в біотопах континентальних дюн на силікатних пісках (R1Q), що поширені на півночі України. У біотопах паннонських і понтичних піщаних степів (R11) на півдні України відмічено 12 видів роду, а у біотопах справжніх степів (R1B) – десять. Домінуючу роль відіграють C. mitis у біотопах континентальних дюн (R1Q), C. foliacea та C. rangiformis у трав’яних біотопах на силікатних відслоненнях (R12), а також C. foliacea разом з С. furcata у паннонських і понтичних піщаних степах (R11). Для деяких біотопів види роду виступають діагностичними: C. carneola, C. monomorpha, C. polycarpoides, C. strepsilis для R12, C. cervicornis – для R11, C. rei –для R11 та R12, C. macroceras та C. pleurota – для R41 та R43; C. foliacea, C. furcata, C. rangiformis – для R1B, R11 та R12. Складено ключ для визначення 50 видів Cladonia у якому виділені найхарактерніші ознаки видів для їхньої ідентифікації у польових умовах.

У статті представлені результати дослідження ліхенобіоти міста Берегове (Закарпатська область). Загалом виявлено 84 види лишайників та 13 видів ліхенофільних грибів. Серед них Bryostigma phaeophysciae, Epiphloea byssina, Heterocephalacria physciacearum, Laetisaria lichenicola, Lichenochora obscuroides, Stigmidium fuscatae, Xanthomendoza huculica вперше наведено для Закарпатської області. Calogaya decipiens, Candelariella aurella, C. vitellina, Flavoplaca austrocitrina та Xanthocarpia crenulatella широко поширені на залізобетонних спорудах в межах міста. Circinaria contorta, Protoparmeliopsis muralis, Polyozosia dispersa та Sarcogyne regularis зростають на кам’яних мурах та фундаментах старих будинків. Ботанічний заказник «Ардов» розташований на окраїнах міста Берегове та представлений панонськими дубовими лісами з силікатними відслоненнями. Acarospora fuscata, Circinaria caesiocinerea, Rhizocarpon distinctum, R. geographicum, Trapelia placodioides, Xanthoparmelia conspersa, X. pulla домінують на силікатних відслоненнях на території гори Ардов. Bactrospora dryina, рідкісний епіфітний вид, який є індикатором старовікових дубових лісів, було виявлено на горі Ардов. Лише вісім епігейних видів було виявлено під час цього дослідження. Серед них, Catapyrenium squamulosum, Epiphloea byssina, Peltigera didactyla та Scytinium tenuissimum було виявлено на грунтах на схилі біля озера. Cladonia cenotea, C. fimbriata, C. subcariosa та C. rangiformis було виявлено на ґрунті на схилі гори Ардов. Епіфітні види в межах міста представлені типовими нітрофільними лишайниками.