На основі багаторічних досліджень встановлено сучасний стан флори пониззя межиріччя Дністер – Тилігул. Тут зростають 862 види вищих судинних рослин; переважають гемікриптофіти (51,6 %). Більшість видів флори – представники рудерального (24,0 %) і степового (21,4 %) флороценотипів. У екологічному відношенні переважають ксеромезофіти (34,7 %) та геліофіти (72,0 %). Синантропними рослинами є 51,0 % видів. У межиріччі локалізовано 93,1 % інвазійних видів Північного Причорномор’я. Відмічено місцезростання 66 рідкісних видів.

Встановлено, що локальні флори долин лиманів представлені більшою систематичною різноманітністю, ніж флори долин невеликих річок. Частка гемікриптофітів у більшості локальних флор – дещо вища, ніж у флорі межиріччя. Ранг панівних флороценотипів, а також екологічних груп – для більшості локальних флор зберігається. З’ясовано, що флори долин лиманів – менш синантропізовані, ніж флори невеликих річок. Локалітети більшості рідкісних видів представлені на територіях регіональної екологічної мережі.

За допомогою методів світлової і сканувальної електронної мікроскопії досліджено морфологію пилку шести видів роду Puccinellia флори України та розроблені детальні морфологічні характеристики. Вперше досліджено пилкові зерна виду P. brachylepis. Встановлено, що розміри пилкових зерен та довжина пиляків варіюють та, ймовірно, залежать від екологічних факторів навколишнього середовища, і тому не можуть бути діагностичними ознаками і використовуватись для розмежування видів. Дослідження пилкових зерен P. distans з різних умов місцезростання дозволило нам не підтвердити існуючі дані стосовно форми пиляків (Прокудін Ю.М. вказує на те, що P. distans відрізняється від усіх інших видів роду еліптичною формою пиляків. В усіх досліджених нами видів форма пиляків лінійна.)

Надається порівняльний аналіз флористичної та ценотичної характеристики рослинних угруповань різних за видовим складом одновікових (50-річних) штучних лісонасаджень у Південному Криворіжжі. Для них виконана таксономічна і біоморфологічна характеристика та встановлено закономірності кількісного розподілу видів за ступенем фітоценотичної активності і зустрічністю. Визначено, що для рослинності цих деревостанів характерне низьке видове багатство: 38–40 видів, хоча виділяються сосняки на аренних пісках, де кількість видів становить 90. З’ясовано, що співвідношення видів за зустрічністю та фітоценотичною активністю під пологом в лісових насадженнях залежить від їх породного складу, який обумовлює тип світлової структури.

Вперше для науки з лесових відслонень півдня України описано один союз Endocarpo-Xanthocarpion tominii all. nov. та ассоціацію Caloplacetum albolutescentis ass. nov., які відносяться до класу Psoretea decipientis Mattick. Показано екологічні особливості лишайникових угруповань. В роботі представлено синтаксономічну таблицю та наведено повний список лишайників та ліхенофільних грибів (42 види) лесових відслонень півдня України.

Наведено відомості про Codonmyces lecanorae Calat. & Etayo – новий вид ліхенофільного гриба для України та Східної Європи. Цей вид зростає на слані та апотеціях Protoparmeliopsis muralis (Schreb.) M. Choisy та характеризується конідіогенними клітинами, що мають 1–4 анеляції, та двоклітинними конідіями. В статті подано опис виду, місцезнаходження в Україні, екологічні особливості та загальне поширення.

У результаті вивчення облігатнопаразитних фітотрофних грибів Національного природного парку «Тузловські лимани» (Одеська обл., Україна) виявлено 40 видів із порядків Albuginales (1 вид),Erysiphales (12),Peronosporales (6)та Pucciniales (21). 31 вид – нові для території парку. Іржастий гриб Uromyces aeluropodis-repentis– новий для правобережжя Степу України, види Erysiphe buhrii, Peronospora holostei,Puccinialiliacearum, Uromycesgiganteus та U. polycnemi – рідкісні для правобережжя степової зони та України в цілому. Згадані гриби паразитували на 51 виді вищих рослин з 44 родів та 26 родин. Серед уражених рослин Thlaspi perfoliatum – новий для території України вид рослини-живителя альбугового гриба Albugocandida,та два види – Ornithogalum boucheanum і Trachomitum sarmatiense, занесені до Червоної книги України (2009).

У статті запропоновано параметри географічного аналізу видів фітопатогенних мікроміцетів роду Alternaria, які мають розвиток на квітково-декоративних рослинах.  Встановлено видовий склад збудників роду Alternaria на однорічних квітково-декоративних рослинах, вперше подано їх повний географічний аналіз. Мікобіота роду Alternaria представлена широкоареальними видами:A. calendulae, A. brassicae, A. alternata, A. zinniae, A. penicillata та вузькоареальними: A. solani, A. japonica, A. florigena, A. petalicolor, A. celosiae. Види роду Alternaria представлені в усіх природних зонах світу, з перевагою в палеарктичних зонах. Мікроміцети роду Alternaria, які паразитують на однорічних квітково-декоративних рослинах, не виявляють чіткої зональної залежності, віддають перевагу регіонам із субарктичним, континентальним, помірним та субтропічним кліматом. 

Наведено результати досліджень агроландшафтів Херсонської області, а саме – надано характеристку виявленим територіям, цінним в созологічному відношенні, які є степовими анклавами серед антропогенно порушених територій. Опис проектованих об'єктів здійснено за методичними рекомендаціями до вивчення заповідної справи. Запропоновано до заповідання три ботанічні заказники місцевого значення, в межах яких представлено залишки типових типчаково-ковилових степів. Загалом, на території трьох запроектованих об’єктів виявлено 176 видів судинних рослин представників 133 родів 40 родин 3 класів 2 відділів. Созологічну цінність представляють 11 видів, які занесено до охоронних списків різного рівня.

Здійснено систематичний аналіз флори регіонального ландшафтного парку «Гадяцький», яка репрезентована 923 видами судинних рослин із 437 родів, 111 родин та 5 відділів. Високий рівень флористичного багатства парку визначається багаторівневою диференціацією території та дещо екотонним ефектом. Наведено кількісну характеристику видового складу основних таксономічних одиниць, основні пропорції дослідженої флори (Liliopsida / Magnoliopsida; родів / видів; родин / родів / видів), видова насиченість спектрів провідних родин і родів. У спектрі провідних родин домінують Asteraceae (117 видів; 12,6 %), Poaceae (63; 6.8), Brassicaceae (52; 5,6), Fabaceae (52; 5,6), Lamiaceae (47; 5,1), Caryophyllaceae (46; 5,0), Rosaceae (45; 4,8), Ranunculaceae (36; 3,9), Apiaceae (34; 3,7), Scrophulariaceae (26; 2,8). Найбільш поліморфними родами є Carex (20 видів; 2,2 %), Chenopodium (14; 1,6), Veronica (13; 1,4), Ranunculus (13; 1,4), Galium (12; 1,3), Dianthus (10; 1,1), Salix (10; 1,1), Potentilla (10; 1,1), Vicia (10; 1,1), Trifolium (9; 1,0). Флора парку має проміжний характер між флорами середземноморсько-євразійського та бореального типів.

Стаття присвячена опису умов зростання, породного складу та аналізу загального екологічного стану полезахисних лісосмуг Херсонщини. Виявлені закономірності залежності якості сучасного стану полезахисних лісосмуг від їх породного складу, типу конструкції, підстилаючої поверхні та інтенсивності ведення сільського господарства на прилеглих сільськогосподарських угіддях.

Проаналізовано фіторізноманіття проектованого ботанічного заказника «Пилипцеві озера», який займає частину Олешківської арени Нижньодніпровських пісків (Цюрупинський район, Херсонська область). Рослинний покрив даної території відзначається високою ценотичною і флористичною різноманітністю. Рослинність представлена: псамофітними різнотравно-дерновинно-злаковими степами (класом Festucetea vaginataeSoo 1968 em Vicherek 1972та класомFestuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx. in Br.-Bl. 1949); болотною рослинністю (класомPhragmito-Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941); галофітними луками (класомLimonio meyeri-Artemisietea I. et V.Solomakha in V.Solomakha 2008 cl. nov.). У флористичному складі досліджених фітоценозів зростають рідкісні та зникаючі види, які мають статус різних категорій охорони. Складено синтаксономічну схему угруповань даної території. 

Дендрофлора узбережжя Тузловських лиманів включає 86 видів з 56 родів, 32 родини, 22 порядків, 3 класів та 2 відділів. Дерев 46 видів (53,5 %), кущів 23 види (26,7 %), напівдеревних рослин 17 (19,8 %). Є один кущик (Ephedra distachya). Дендрофлора НПП містить 10 дендросозофітів (8 з Червоного списку МСОП та 3 – з Червоного списку Одеської області), з них три види охороняються in situ (Ephedra distachya, Periploca graeca, Tamarix ramosissima), два – компоненти аборигенної флори Одеського регіону (Amygdalus nana та Quercus robur), один – інших регіонів України (Pinus pallasiana) та 4 – дендроекзоти (Armeniaca vulgaris, Juglans regia, Platycladus orientalis, Robinia pseudoacacia). На території присутні 5 видів з високою інвазійною спроможністю, в тому числі 2 види-трансформери (Amorpha fruticosa та Elaeagnus angustufolia). Дендрорізноманіття НПП “Тузловські лимани” формується, головним чином, за рахунок штучних лісових урочищ Лебедівка, Жовтий Яр і Тузли, у яких зростає 73,3 % всіх видів. Насадження утворені 63 породами, з них 32 аборигенних (50,8 %) та 28 адвентивних (44,4 %) для Одеського регіону. Чотири лісові породи вийшли за межі урочищ та входять до складу степових та псамофітних природних угруповань (це Ailanthus altissima, Amorpha fruticosa, Elaeagnus angustifolia, Morus alba.). Природна дендрофлора налічує 20 видів (23,3 %), серед них кущовидне дерево, 2 кущі, кущик, 2 напівкущі та 14 напівкущиків.

Виявлені просторові патерни мінливості взаємозв'язку морфометричних характеристик кукурудзи методами географічно зваженого аналізу головних компонент на великомасштабному рівні. Установлено просторову варіабельність коваріаційної структури, що описує взаємозв'язок між морфометричними показниками та густотою стояння кукурудзи. Показано, що глобальний патерн взаємозв'язку, отриманий засобами класичного аналізу головних компонент, не ідентичний локальним коваріаційним структурам. Локальні коваріаційні структури, які розкриваються за допомогою аналізу головних компонент у діапазоні оптимальної смуги пропущення, у цілому характеризуються значно більш високим рівнем невипадкової варіабельності, що описується першими трьома головними компонентами. Частка дисперсії, що вказує на погодженість морфологічних структур, характеризується закономірними просторовими трендами варіювання. Локальні коваріаційні структури формують просторово закономірні патерни свого розміщення. Особливістю цих структур є кількісний перерозподіл значень тих або інших ознак у рамках досить інваріантних конфігурацій. Показано наступність коваріаційних структур у якісному відношенні на різних масштабних рівнях (глобальному та локальному), але з локальною кількісною специфікою. Ця специфічність проявляється в перевазі того або іншого показника як основного маркера головного компонента на локальному рівні. Виявлення просторових патернів коваріаційних структур ставить завдання розуміння природи цієї просторової регулярності.