Мета дослідження – виявлення адаптивних ознак рослин Plantago lanceolata L., що дозволяють їм пристосовуватись до стресових умов середовища. Досліджували рослини із природної ділянки, у антропогенно порушених екотопах та у перехідній зоні між природною та техногенною системою. Вимірювали абсолютні та відносні параметри морфологічних ознак рослин в даних місцезростаннях. Виявлено відміни у габітусі рослин із різних ділянок. Встановлено, що у перехідній зоні рослини виду мали найменші параметри листка, пагона та суцвіття, а також найнижчу загальну мінливість. Згідно з відносними індексами листка, що відбивають життєвий стан рослини, у перехідній зоні особини Plantago lanceolata мали найбільшу швидкість росту із мінімальними витратами на побудову листка.

Проаналізована динаміка рослинного покриву водойм пониззя р. Сули. Територія дослідження за адміністративним поділом України відноситься до  південно-західної частини Полтавської та північно-східної частини Черкаської областей. Встановлено, що для водойм пониззя р. Сули характерні автогенетичні (сингенетичні, ендоекогенетичні) та екзоекогенетичні (природні і антропогенні) зміни. Визначено основні напрями та тенденції змін рослинності. Подано узагальнені схеми змін рослинного покриву водойм залежно від типу донних відкладів, товщі води, швидкості течії.

В статті наводиться всебічний аналіз сучасного стану біорізноманіття урбанофлори міста Приморськ. Вперше встановлено видовий склад урбанофлори Приморська (Запорізька область), який налічує 556 видів з двох відділів, 61 родини та 233 родів. Здійснено аналіз урбанофлори Приморська в систематичному, біоморфологічному, екологічному аспектах. Проаналізовано адвентивний компонент, намічені основні тенденції його подальшого розвитку. Встановлені основні осередки занесеннянеаборигенних видів флори, шляхи та причини їх розповсюдження. Виявлено, що для м. Приморськ характерна специфічна урбанофлора, що поєднує в собі елементи природної флори та типовий міський компонент.

Трав'яно-чагарничковий ярус у лісових екосистемах є їх важливою структурною і функціональною частиною. Проведено дослідження популяцій одного з найбільш поширених видів у лісових фітоценозах Національного природного парку "Деснянсько-Старогутський" – Calluna vulgaris (L.) Hull. Це багаторічний вічнозелений чагарничок, популяції якого часто домінують або співдомінують у нижніх ярусах лісових екосистем. В результаті досліджень запропонована схема для періодизації повного онтогенезу C. vulgaris. На основі комплексного моніторингу встановлено онтогенетичну і віталітетну структури популяцій. У двох асоціаціях: Betuleto-Pinetum callunoso-myrtillosum і Pinetum callunoso-hylocomiosum – популяції вересу належать до категорії депресивних за віталітетним станом. Популяція C. vulgaris в асоціації Querceto-Pinetum callunoso-hylocomiosum належала до категорії процвітаючих з найвищим індексом якості 0,500. Можна вважати, що через загальний характер лісових фітоценозів регіону верес у них не стане масовим видом у трав'яно-чагарничковому ярусі, але позиція його в них досить міцна.

Стаття є продовженням публікації раритетних видів мохоподібних України. Дано характеристику раритетних видів відділу Bryophyta (класів Sphagnopsida і Bryopsida). Ці види включено до Червоної книги європейських бріофітів, до матеріалів додатків до Бернської конвенції, Червоної книги України, Червоного списку мохоподібних України та до Чеклісту європейських бріофітів щодо створення Червоного списку Європи. З класу Sphagnopsida раритетними є 5 видів, з класу Bryopsida до раритетних відносимо 96 видів. Найбільше рідкісних видів представлено у родинах Pottiaceae – 21, Amblystegiaceae – 7, Fissidentaceae, Funariaceae, Orthotrichaceae – по 6 видів та в родах Fissidens – 6,Sphagnum – 5, Tortula – 4 види. Охарактеризовані види потребують критичного розгляду з метою визначення заходів щодо їх охорни в Україні.

В результаті вивчення облігатнопаразитних фітотрофних грибів Національного природного парку «Нижньодністровський» (Одеська область, Україна) виявлено 57 видів із порядків Albuginales (2 види),Erysiphales (25),Peronosporales (3)та Pucciniales (27). 14 видів – нові для території парку. Іржастий гриб Puccinia arenariae– новий для правобережжя Степу України, види Erysiphe friesii, Golovinomyces macrocarpus,Phragmidium tuberculatum, Pseudoperonospora cubensis, Puccinia convolvuliтаP. scirpi – рідкісні для згаданого регіону. Виявлені гриби паразитували на 61 виді вищих рослин з 53 родів та 26 родин. Серед уражених рослин – Myosoton aquaticum (Caryophyllaceae) – новий для території України вид рослини-живителя іржастого гриба Puccinia arenariae.

Наведено відомості ліхенофільні гриби долини р. Інгулець і встановлено, що список ліхенофільних грибів складає 22 види. Серед нихStigmidium xanthoparmeliarum Hafellner виявився новим для території України. Цей вид утворює сірі некротичні плями та характеризується 4 споровими сумками та безбарвними двоклітинними спорами. Сім видів є новими для Дніпропетровської області, 2 види вперше наведено для Кіровоградської області та однин вид виявився новим для Миколаївської області.

У статті приведено результати ліхеноіндикаційних досліджень якості приземних шарів атмосферного повітря міста Херсона. Виявлено 44 види епіфітних лишайників, серед яких 17 таксонів визначено як нові для досліджуваної території, а 11 видів з’явились у місті за останні два десятиліття. За даними розрахунку Індексу чистоти повітря, побудовано просторову модель розподілу ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон на території міста, проаналізовано можливі причини і закономірності їх розподілу у певній локації. Проведено порівняльний аналіз даних розподілу зон із різною якістю повітря у 1995 та 2015 рр. Виявлена відносна динамічність та зменшення площей незабруднених та слабкозабруднених ліхеноіндикаційних ізотоксичних зон, що пов’язано зі змінами інтенсивності та джерел антропогенного пресингу на атмосферне повітря за останні два десятиліття. У адміністративних межах міста виділено сім типів урбанізованих ландшафтів, і для кожного з них встановлена відносна якість атмосферного повітря за ліхеноіндикаційними показниками. Найнижча якість повітря виявлена для транспортних ландшафтів, які на 2/3 складаються з дуже забрудненої та середньозабрудненої ліхеноіндикаційних ізотоксичних зон, а найвища якість – для садово-паркових ландшафтів, де 3/4 території розташовано у незабрудненій та слабкозабрудненій зонах.

Наведено інформацію про місцезнаходження чотирьох видів орхідей (Epipactis helleborine, E. palustris, Listera ovata, Anacamptis palustris) на території басейну нижньої Сули за результатами оригінальних досліджень. Охарактеризовано еколого-ценотичні особливості нових місцезнаходжень цих видів на основі виконаних геоботанічних описів угруповань. Epipactis helleborine виявлений у масиві нагірного широколистяноголісу, а Listera ovata – у заплавному широколистяному лісі на березі  р. Гнила Оржиця (Гребінківський р-н, Полтавська область) та на пухнастоберезовому евтрофному болоті в околицях с. Білоусівка (Драбівський р-н, Черкаська область). Лучно-болотні види – Anacamptis palustris та Epipactis palustris – утворюють популяції  на заплавних молінієвих луках в околицях с. Михайлівка Черкаської області, а останній вид чисельно зустрічається у специфічних біотопах – вербово-тополевих околкаху притерассі Сули. В охарактеризованих місцезнаходженнях види репрезентовані різночисельними популяціями, переважно правосторонніх спектрів, які приурочені до відповідних еколого-ценотичних умов. Указується, що Epipactіs palustris та Anacamptis palustris охороняються в урочищі «Березове» на території національного природного парку «Нижньосульський», a Epipactіs helleborine та  Listera ovata доцільно забезпечити охороною, відповідно створивши ботанічний заказник у Полтавській області та оптимізувавши гідрологічний заказник «Білоусівський» у Черкаській.