У статті наведено відомості про рідкісні види мохоподібних фізико-географічних рівнинних зон та гірських ландшафтних країн України. Виділено дві групи рідкісних видів мохоподібних: 1-а група – «офіційно рідкісні»; 2-а група – «регіонально рідкісні». До першої групи відносяться 123 види, які  рідкісні для усієї території України та включені до офіційних природоохоронних документів загальнодержавного, європейського та світового рівня. До другої групи відносяться 298 видів, які не включені до офіційних природоохоронних документів, але є рідкісними в межах одного або кількох природних регіонів України, а в інших є звичайними  або поширеними спорадично. У Мішанолісовій зоні  зустрічаються 113 видів: 37 офіційно рідкісних, 76 регіонально рідкісних; у Неморальній зоні – 100 видів:  40 та  60 відповідно; у Лісостеповій зоні – 100 видів: 25 та 75 відповідно; у Степовій зоні (з рівнинним Кримом) – 115 видів: 17 та 98 відповідно. У Карпатській гірській ландшафтній країні відмічено найбільшу кількість рідкісних видів – 140: 62 та 78 відповідно. У Кримській гірській ландшафтній країні – 122: 23  та 99  відповідно.

        Визначено розвиток понять «синузія», «бріоугруповання». Виділено складові компоненти мохового покриву Лісостепу України: бріоагрегації, бріоценози, бріосинузії, подана їх характеристика та особливості класифікації.

       На основі положень сучасних концепцій созології розроблені принципи створення екомережі в степовій зоні та критерії відбору її структурних елементів. Розроблена та охарактеризована регіональна схема екомережі степової зони, яка включає 3 ключові території міжнародного, 24 національного, 38 регіонального рівнів та 4 екокоридори міжнародного, 4 національного, 21 регіонального рівнів.

        Використовуючи  метод синфітоіндикації, було розраховано величини низки кліматичних та едафічних екологічних чинників рослинних угруповань, розміщених на території колишнього військового полігону, розташованого на узбережжі Азовського моря. Результати ординаційного аналізу вказують на проміжне положення більшості екотопічних характеристик досліджуваної ділянки між різнотравно-типчаково-ковиловими та типчаково-ковиловими степами. Втім, слід зазначити, що система об’єктів природно-заповідного фонду України, розміщених у степовій зоні, є неповною, тому надання заповідного статусу досліджуваній ділянці сприятиме розбудові екологічної мережі в Приазов’ї.

        Зафіксована рання  онтоморфогенетична спеціалізація Gymnospermium оdessanum (DC.) Takch. як ефемероїдного геофіта. Запропонована її екстраполяція на філогенетичний рівень в якості констатації відносної еволюційної статичності виду.

        Проаналізовано сезонні ритми росту і розвитку 20 видів кущових рослин родини Rosaceaeв умовах Лівобережного Полісся. Визначено терміни і тривалість основних фенологічних фаз і залежність їх від суми ефективних температур. Високі адаптивні показники досліджених видів дозволяють рекомендувати їх для широкого використання на півночі України.

         Був досліджений склад ефірної олії у здорових рослин Monardafistulosa та в рослин, уражених Golovinomyces biocellatus (Erysiphales). Визначено 35 терпенових сполук. Вміст карвакрола і тимола в здоровых рослинах складає 45% і 2% відповідно. У рослин, уражених Golovinomyces biocellatus, вміст карвакролу знижується до 4%, а кількість тимолу зростає до 62%.

          Висвітлено алелопатичний вплив трьох видів ґрунтопокривних рослин на культуру яблуні. Обґрунтовано строки культивування ґрунтопокривних трав’янистих рослин при вирощуванні в яблуневому саду у зв’язку з їх алелопатичною дією. Дано рекомендації по створенню декоративних композицій зі насаджень яблуні та ґрунтопокривних рослин.

        Обговорюються результати дослідження рідкісного лишайника Athelium imperceptum (syn. Thelocarpon imperceptum) знайденого вперше в Україні. Представлені данні щодо екології виду, його поширення у Європі, а також сучасний діагноз роду Athelium та виду Athelium imperceptum. Відновлений рід Athelium відрізняється від Thelocarpon відсутністю пульвінової кислоти та її похідних, які утворюють жовтувату поволоку на поверхні плодових тіл. Структура перитеція нагадує таку у Thelopsis rubella. Thelocarpon magnussonii не утворює пульвінової кислоти та її похідних (вірогідно вторинно втрачених), однак відрізняється від Athelium imperceptum добре розвинутим сланевим краєм.

         В статті представлений біоморфологічний аналіз ліхенобіоти Єланецько-Інгульського регіону. Всього для дослідженої ліхенобіоти виділено 19 біоморф.

        Для Алтагірського та Старобердянського штучних лісових масивів, які знаходяться в Мелітопольському районі Запорізької області, наведено 49 видів лишайників та 3 види ліхенофільних грибів, що належать до 30 родів, 14 родин та 5 порядків. Для Алтагірського лісу характерно 46 видів лишайників та ліхенофільних грибів, а для Старобердянського – 37 видів. Вперше для Запорізької області наведено 38 видів лишайників та ліхенофільних грибів.