З’ясовано макро- та мікроморфологічні особливості вегетативних (стебел, листків) та генеративних органів (суцвіть, квіток, плодів та насінин) Euphrasia taurica Ganesch. ex Popl. Уточнено хорологію цього кримського ендемічного виду та складено картосхему його поширення. Виявлено ценотичні та екологічні особливості зростання E. taurica, встановлено, що вид приурочений до кам’янистих схилів, яйл Гірського Криму та зростає у рідкісних угрупованнях формацій Junipereta hemisphaericae та Cariceta humilis. Досліджено стан окремих ценопопуляцій, встановлено, що чисельність і щільність популяцій останнім часом різко зменшується. Підготовлено обґрунтування до внесення E. taurica до наступного видання Червоної книги України.

Досліджена ультраструктура поверхні насіннєвої шкірки видів роду Gladiolus L. флори України. Досліджені насінини видів роду Gladiolus флори України характеризуються як спільними, так і відмінними ознаками. До спільних ознак належать: форма та положення рубчика (чотирикутний, невеликий, за положенням – базальний); тип кутикули (зморшкуватого типу, добре розвинена в усіх досліджених насінин); форма та межі клітин тести (полігональні, їх межі чітко проглядаються); антиклінальні стінки (рівномірно потовщені, прямі). Ці ознаки, на нашу думку, можуть бути додатковими діагностичними на рівні роду. До відмінних ознак насінин належать: форма насінин; наявність та положення крила; рівень периклінальних стінок клітин тести; тип рельєфу. Ми вважаємо дані ознаки додатковими діагностичними на видовому рівні, на основі яких складено ключ для визначення видів роду Gladiolus за ознаками насінин.

Проаналізовано вплив зволоження та освітлення на сировинну цінність ценопопуляцій Ledum palustre L. в межах Рівненської та Волинської областей. Максимальна ресурсна продуктивність ценопопуляції 135,8±0,7 г/м² виявлена в  умовах сосняків лохино-багново-сфагнових, для яких характерні високий ступінь зволоження (88,5) і невисока трофність ґрунту (2,5) при освітленості 30 тис. люкс. Для забезпечення найвищого виходу ефірної олії з сировини її заготівлю слід проводити в фазу масового цвітіння. Вміст ледолу в ефірній олії має найвищі показники на початку достигання плодів. Найвищі показники вмісту дубильних речовин – в кінці фази плодоношення. Встановлено, що уценопопуляцій Ledum palustre L. Рівненської та Волинської областей ресурсні і фітохімічні максимуми не співпадають, що необхідно враховувати при плануванні заготівель та їх проведенні. Встановлені оптимальні умови і терміни збирання сировини.

В статті наводяться відомості щодо нового для мікобіоти України виду Karstenula shepherdiae (Peck) M.E. Barr, а також локалітети рідкісних локулоаскоміцетів Didymosphaeria larsenii Munk, Leptosphaeria modesta (Desm.) Rabenh. та Pleospora longispora Speg. на території степової зони України. Надані номенклатурні відомості, анатомо-морфологічні описи, особливості екології, загальне поширення та місцезнаходження в Україні. Встановлені консортивні зв’язки мікроміцетів із поживними рослинами: K. shepherdiae виявлено насухих гілочках Spiraea media Schmidt., D. larsenii – на сухих стеблах Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald. та Tribulus terrestris L., Leptosphaeria modesta – на сухих стеблах та квітконосах Scabiosa uсrainica L.

У прибережних водах острова Зміїний у 2003–2013 рр. зареєстровано 46 видів водоростей-макрофітів (Chlorophyta – 18; Rhodophyta – 23 і Phaeophyta – 5), серед них Cladophora hutchinsiae – новий вид для альгофлори України. Знайдено також 6 видів бентосних Cyanoprokcaryota. Безпосередньо на острові в струмку виявлено 4 види прісноводних водоростей-макрофітів і 1 вид водяного моху – Leptodictyum riparium. У складі фітобентосу досліджуваних акваторій присутні 4 рідкісних види водоростей, занесених до Червоної книги України: Punctaria latifolia, Chroodactylon ornatum, Stylonema alsidii іUlva maeotica. У складі макрофітобентосу прибережжя острова  переважають однорічні мезо- і олігосапробні угруповання водоростей.

Встановлено 11 характерних ознак адаптаційної стратегії мохоподібних як нащадків перших ембріофітів, які представляють гаметофітний напрям еволюції вищих рослин. Коротко охарактеризовано кожну з ознак стратегії та відзначено відмінні від судинних рослин біологічні, морфологічні, фізіологічні та генетичні особливості адаптації. Показано, що пойкілогідричність і толерантність до висушування є одними з визначальних ознак екофізіологічної адаптації мохоподібних.

На обстеженій території виявлено 35 видів грибів з порядку Erysiphales, 16 видів з порядку Peronosporales та 36 видів – Pucciniales. Альбугові гриби на узбережжі Тилігульського лиману були представлені одним видом. Серед виявлених грибів – 73 види зареєстровані на територіях двох однойменних регіональних ландшафтних парків «Тилігульський» (Миколаївська і Одеська області). Деякі представники борошнисторосяних та іржастих грибів знайдені на рослинах, занесених до Червоної книги України (2009), Європейського Червоного списку та списку CITES.

Досліджено видовий склад ґрунтових мікроміцетів і водоростей лісових насаджень та крейдяних оголень Східного Лісостепу України в межах Харківської області. Систематична структура  міко- та альгофлори досліджених ґрунтів була подібною до складу мікроміцетів і водоростей лісових ценозів Східної Європи, з переважанням  грибів роду Penicillium і водоростей відділів Chlorophyta та Cyanophyta. За загальною видовою різноманітністю мікобіота була однаково багата як в ґрунті лісонасаджень, так і на крейдяних оголеннях, а різноманітність водоростей була вищою в лісових ґрунтах. В лісових насадженнях та на ділянках крейдяних оголень з деревною рослинністю зміни числа видів водоростей за глибиною ґрунту чи при співставленні стаціонарів були протилежно спрямованими відносно змін числа видів мікроміцетів. Встановлено, що найсильніший вплив на подібність видового складу мікроміцетів і водоростей у будь-яких типах ґрунтів під деревною рослинність  має територіальна віддаленість стаціонарів, а під трав’яною рослинністю –склад фітоценозу.

Досліджено видовий склад водоростей лісової підстилки штучних дубових і білоакацієвих насаджень в межах Запорізької області. Відмічені 65 видів водоростей, серед яких Chlorophyta – 41 вид, Cyanophyta – 11, Xanthophyta – 7, Bacillariophyta – 4 і Eustigmatophyta – 2. Основу альгоугруповань складають представники Phormidiaceae, Pleurochloridaceae, Chlamydomonadaceae, Bracteacoccaceae, Myrmeciaceae і Chlorellaceae. Аналіз екологічної структури дослідженої альгофлори показав значне переважання едафофільних видів. Приведені відомості вертикального розподілу водоростей в профілі лісової підстилки і сезонних змін в структурі альгоугруповань.

Pulsatilla bohemica (Skalický) Tzvelev – раритетний вид, включений до Червоної книги України, напівефемероїдний, моноцентричний каудексовий полікарпік. У статті розглянуто особливості просторової та демографічної структури популяцій P. bohemica на заповідних (національний природний парк «Бузький Гард») та урбанізованих (субурбанозона Київського мегаполісу) територіях. Проаналізовано флорокомплексну приуроченість, широту еколого-ценотичної активності, особливості структури популяцій виду в їхньому оптимумі та на північній межі ареалу. З’ясовані основні антропогенні фактори, що мають негативний вплив на популяції P. bohemica.  Запропоновані заходи щодо збереження виду ex situ та in situ.

Територія національного природного парку «Тузловські лимани», на наш погляд, є досить трансформованою. Тому при вивченні флори цієї території ми звернули особливу увагу на присутність синантропних видів вищих судинних рослин. Відповідно до результатів первинних досліджень, у флорі Парку знайдено 149 видів синантропних рослин, які складають 52,28 % загальної кількості видів. Більшість синантропних видів є адвентивними рослинами. Переважна частка видів адвентивної фракції – це епекофіти. Розподіл видів апофітної фракції у групах – більш рівномірний. Для окремих флор узбереж лиманів Парку спостерігається суттєве варіювання кількості синантропних видів. Також відмічено зміни домінування апофітної та адвентивної фракції за кількістю видів. Наводиться перелік знайдених видів з високою інвазійною спроможністю.

Проведено обстеження рослин Orchis picta Loisel, відібраних у Чорноморському біосферному заповіднику, на наявність вірусних інфекцій. Була доведена інфекційність соку, а також можливість механічної передачі вірусу. Методом трансмісивної електронної мікроскопії у зразках хворих рослин були виявлені два типи сферичних вірусоподібних часток, діаметром приблизно 50 нм та 80-100 нм. Відповідно до морфологічних особливостей віруси, виділені з рослин O. picta, можуть належати до родини Caulimoviridae та роду Tospovirus відповідно.

У статті наведені результати біоморфологічного, географічного та еколого-ценотичного аналізів 113 видів рослин з «Червоної книги України» (2009), які культивуються на колекційній ділянці «Рідкісні та зникаючі рослини природної флори України» у Ботанічному саду імені акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На підставі цих досліджень виділені найбільш перспективні групи рідкісних рослин за їх біоморфологічними, географічними та еколого-ценотичними особливостями для подальших успішних інтродукційних досліджень. Вважаємо, що подальші інтродукційні дослідження слід сконцентрувати на зональних рідкісних видах, які входять до складу флори м. Києва та Київської області, а інтродукційні дослідження інших видів варто продовжувати лише при наявності спеціалізованих експозицій, умови яких задовольняють еколого-ценотичні потреби відповідних видів. Крім того, представлені матеріали доповнюють відомості щодо культивування рослин «Червоної книги України» в інтродукційних центрах України.

Вивчення анатомо-морфологічних ознак міжвидових гібридів F₁ і вихідних диплоїдних рослин лаванди показало, що гібриди мають істотні відмінності за рядом показників. У статті наводиться анатомо-морфологічне описання поперечного зрізу листка Lavandula latifolia Medic. (2n, 4n),  Lavandula angustifolia Mill. (2n, 4x) і міжвидових гібридів, що містять по одному геному вихідних видів. Анатомічне вивчення будови листка міжвидових гібридів показало, що листок їх набув разом з ксероморфними ознаками від лаванди широколистої і мезоморфні ознаки від лаванди вузьколистої. У гібридів F₁ спостерігається перехід від ксероморфних ознак до ксеромезоморфних. Показано взаємозв'язок між анатомічними особливостями листків міжвидових гібридів та їх продуктивністю, що може бути використано в генетичній і селекційній роботі з лавандою.

Проведено аналіз успішності інтродукції 5 видів роду Exochorda Lindl. в Правобережному Лісостепу України. Встановлено, що усі вони добре адаптувалися до нових умов вторинного ареалу. Для цих рослин характерним є високий рівень адаптації – IV та повна акліматизація – 100 %, а згідно проведеної оцінки їхньої життєздатності випливає, що усі види роду Exochorda слід віднести до першої групи перспективності подальшої інтродукції в умовах Правобережного Лісостепу України.