Приморська псамофітна рослинність України об'єднує ценози, що належать до 47 асоціацій, семи союзів, чотирьох порядків і чотирьох класів: Cakiletea maritimae, Ammophiletea, Festucetea vaginatae та Nerio-Tamaricetea. Вони відзначаються високим ступенем раритетності. Клас Cakiletea maritimae включає чотири асоціації, що належать до першої категорії охорони. У класі Ammophiletea до першої категорії охорони відносяться три асоціації, три – до третьої. Більшість приморських угруповань класу Festucetea vaginatae належать до першої (15 асоціацій), третьої (6 асоціації) та четвертої (6) категорій охорони. З чотирьох асоціацій класу Nerio-Tamaricetea дві мають найвищий синсозологічний статус. Ще одну можна віднести до четвертої категорії охорони. У регіональному відношенні найвищим ступенем рідкісності відзначається приморська псамофітна рослинність Приазовських кіс. Багаті на раритетні асоціації острови Джарилгач та Тендра, Кінбурнська коса, а також приморські території Кілійського гирла Дунаю. Дещо меншою представленістю рідкісних угруповань характеризуються узбережжя Криму, Присивашшя та Північно-Західне Причорномор’я.

     Розглянуто сучасний стан фітосоціологічної методології в країнах Європи, а також проаналізовані задачі та перспективи її використання для класифікації рослинності в Україні на прикладі концепцій асоціації.

       Проведено аналіз представленості автохтонних видів відділу Polypodiophyta в ботанічних садах та дендропарках України. Подано рекомендації щодо внесення в колекційні фонди даних установ ряду видів з метою збереження біорізноманіття.

        Вивчено фітоценотичні особливості реліктового ендеміка Caraganascythica (Kom.) Pojark. у Донецько-Приазовському регіоні. Наведено дані з екотопічної та фітоценотичної характеристики 32 його локалітетів. Виділено флористичне ядро досліджених рослинних угруповань, встановлено та проаналізовано фітоценотичні зв’язки видів. На основі позитивної асоційованості з C. scythica види Festuca valesiaca Gaudin, Galatellavillosa(L.) Rchb. f., Bromopsisriparia(Rehman) Holub, SalvianutansL., EuphorbiaseguierianaNeck.виділено як флористичний комплекс – біомаркер вірогідних місцезростань C. scythica в різних локалітетах.

       У статті подано розгорнуту характеристику інвентаризацій судинної флори асканійського степу у ХІХ–ХХ ст. та результати оригінальних досліджень 2003–2010 рр. Результати існуючих інвентаризацій флори уперше зведено у єдиний номенклатурний чекліст зі спільною таксономічною інтерпретацією. За матеріалами аналізу попередніх флористичних зведень, поточних обстежень та критичної ревізії гербарних колекцій конспект судинної флори природного ядра Біосферного заповідника «Асканія-Нова» складає 509 видів, при цьому 33 види зазначені уперше. Зі складеного списку флори вилучено 73 види, ще 26 зберігають критичний таксономічний статус.

        У статті наводяться результати синтаксономічного, кластерного та ординаційного аналізів сегетальних угруповань садів, виноградників, соняшникових полів Херсонської області. Синтаксономічна схема включає 6 асоціацій, 5 союзів, 2 порядки класу Stellarietea mediae.

      В статті наводяться перші відомості про видовий склад діатомових водоростей Національного природного парку «Олешківські піски». Систематичний список нараховує 46 видів, 3 з яких є новими для альгофлори України, а саме Navicula vilaplanii (Lange–Bert. et Sabater) Lange–Bert. et Sabater, Pinnularia sinistra Krammer та Stauroneis obtusa Lagerstedt.

      У Північному Причорномор'ї України виявлено 12 видів макроскопiчних аскомiцетiв із порядку Pezizales. Серед них до мікоризних грибів відносяться 6 видів, гумусових сапротрофів – 5, а до ксилотрофів – 1. Серед знайдених видів грибів новими для степової зони України виявилися Hellvela ephippium, Pezizaampliataта Trichophaeagregaria. Для виду Helvella ephippium, що належить до числа рідкісних в Україні, наведено детальний діагноз, рисунок мікроструктур та сучасні дані щодо його поширення.