ЧОРНОМОРСЬКИЙ БОТАНIЧНИЙ ЖУРНАЛ • ЧЕРНОМОРСКИЙ БОТАНИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ • CHORNOMORSKI BOTANICAL JOURNAL

Бомановська А., Кірплюк І., Отреба А. 

Інвазивні рослини в околицях Національного парку Кампінос – сучасний стан та загрози для територій, що охороняються

Резюме

Бомановська А., Кірплюк І., Отреба А. (2019). Інвазивні рослини в околицях Національного парку Кампінос – сучасний стан та загрози для територій, що охороняються. Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 102–112. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–1

 

Дослідження, спрямовані на виявлення ареалу і шляхів поширення інвазивних чужорідних рослин в околицях Національного парку Кампінос (НПК), проводилися в період з 2012 по середину 2018 року. Особливу увагу було приділено обстеженню місць проживання інвазивних видів і діагностування потенціалу загрози, які вони представляють для природної і напівприродної рослинності національного парку в сільській місцевості. Флористичні обстеження було проведено в 93 населених пунктах в околицях НПК, в його буферній зоні, часто поблизу кордону парку. Було виявлено тридцять дев'ять інвазивних таксонів, які потенційно можуть становити загрозу для екосистем НПК. Найбільш часто зустрічаються види дерев і чагарників: Acer negundo, Rhus typhina, Robinia pseudoacacia, Partenocissuss insertta, а такожтрав'янисті рослини: Conyza canadensis, Erigeron annuus, Solidago serotinoides, S. canadensis. До видів, що потрапляють з районів населених пунктів в напівнатуральні і природні угруповання, відносяться Bidens frondosa, Echinocystis lobata, Impatiens glandulifera, I. parviflora, Juncus tenuis, Lupinus polyphyllus, Reynoutria japonica, R. х bohemica і Solidago serotinoides. Більшість з них є видами з найвищих (III і IV) класів інвазивності у Польщі. Безпосередня відстань до Варшавської агломерації і мережа доріг навколо НПК, безумовно, вплинули на кількість чужорідних видів, зареєстрованих в аналізованій зоні. Урбанізовані землі, прилеглі до парку, як і раніше, ймовірно, є джерелом поширення чужорідних рослин до територій, що охороняються.


Буджак В.В., Дідух Я.П., Чорней І.І., Токарюк А.І.

Mетодичні аспекти прогнозування поширення чужорідних видів на основі фітоіндикації

Резюме

Буджак В.В., Дідух Я.П., Чорней І.І., Токарюк А.І. (2019). Mетодичні аспекти прогнозування поширення чужорідних видів на основі фітоіндикації. Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 113–123. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–2

 

Проникнення інвазійних видів у природні угруповання буде успішним у тому випадку, якщо зона оптимуму більшості факторів для інвазійного виду буде накладатися (перекривати) на стресову зону цих самих факторів для угруповання, тобто потрапляти у діапазон значень так званої зони «зниженої ценотичної конкуренції». Дана гіпотеза перевірена на основі аналізу 2736 геоботанічних описів трав’яних угруповань, які належать до 26 союзів з території верхніх басейнів Прута та Сірету, у складі флори яких виявлено 106 чужорідних видів, у тому числі 5 видів-трансформерів. Проаналізовано ступінь перекриття діапазонів зон толерантності модельних видів (Erigeron annuus (L.) Desf. (вид трансформер), Cichorium intybus L. (інвазійний вид), Sisyrinchium septentrionale E. P. Bicknell (інвазійний вид) та угруповань у відсотках за відношенням до 12 провідних екофакторів (водний режим ґрунту (Hd), змінність зволоження (fH), аерованість (Ae), кислотний режим (Rc), сольовий режим (Tr (Sl)), вміст карбонатів у грунті (Ca), вміст засвоюваних форм азоту (Nt), термоклімат (терморежим) (Tm), вологість клімату (омброрежим) (Om), континентальність клімату (контрасторежим) (Kn), суворість зим (кріорежим) (Cr), освітлення (Lc)). Встановлено наявність модельних видів у складі угруповань тих союзів, де спостерігається сумарне перекриття зон толерантності екофакторів на 80-100%. Сформовано тривимірні моделі, що ілюструють залежність між часткою перекриття зони оптимуму виду, стресової зони та зони оптимуму угруповання, які можна використати для оцінки можливості проникнення інвазійних видів у природні рослинні угруповання та виявити потенційні угруповання для їх закріплення.


Безусько Л.Г., Цимбалюк З.М.

Поширення Origanum vulgare (Lamiaceae) на рівнинній частині України в голоцені

Резюме

Безусько Л.Г., Цимбалюк З.М. (2019). Поширення Origanum vulgare (Lamiaceae) на рівнинній частині України в голоцені. Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 124–133. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–3

 

У статті надано узагальнення даних палеопалінологічних досліджень по визначенню пилку представників родини Lamiaceae у складі палінологічних характеристик як поверхневих проб ґрунтів, так і відкладів плейстоцену-голоцену рівнинної частини України. Встановлено, що зазвичай у викопному стані пилок Lamiaceae був ідентифікований до рівня родини. Дуже рідко у складі викопних палінофлор трапляються пилкові зерна, які були визначені до родового та видового рівнів. У публікації наводяться результати видової ідентифікації пилкових зерен О. vulgare у складі палінологічних характеристик відкладів голоцену 10 розрізів Лісової, Лісостепової та Степової зон України. Вперше за узагальненими матеріалами комплексних палеофлористичних та радіовуглецевих досліджень обґрунтовано та реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення О. vulgare у голоцені. З використанням світлового і сканувального електронного мікроскопів досліджено пилкові зерна O. vulgare флори України. Встановлено, що пилкові зерна 6-борозні, еліпсоїдальні або сплющено-сфероїдальні, зрідка сфероїдальні за формою, в обрисах з полюса 6-лопатеві, з екватора еліптичні, зрідка округлі; середніх розмірів. Борозни майже однакові за довжиною, вузькі, з чіткими краями та більш-менш загостреними кінцями. Чотири мезокольпіуми переважно вужчі, а два інших – ширші. Скульптура екзини чітка, подвійно сітчаста, борозні мембрани гладенько-гранулярні. Показано, що виявлені діагностичні ознаки пилкових зерен O. vulgare можна використовувати для їхнього точнішого визначення у викопному стані до видового рівня при проведенні спорово-пилкового аналізу відкладів плейстоцену-голоцену України та прилеглих територій.


Марківська Л.В., Яворська О.Г., Куземко А.А.

Класифікація лісової рослинності національного природного парку «Кармелюкове Поділля» (Вінницька область, Україна)

Резюме

Марківська Л.В., Яворська О.Г., Куземко А.А. (2019). Класифікація лісової рослинності національного природного парку «Кармелюкове Поділля» (Вінницька область, Україна). Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 134–155. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–4

 

На основі 147 геоботанічних описів лісової рослинності, зібранних упродовж 2006–2017 років і оброблених у програмному пакеті Juice за допомогою різних методів кластерного аналізу, проведено класифікацію рослинності широколистяних лісів Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» за методом Браун-Бланке. Запропонована класифікаційна схема включає три асоціації, три субасоціації, п’ять варіантів та одне безрангове угруповання, що належать до двох класів рослинності – Carpino-Fagetea sylvaticae і Quercetea pubescentis. Клас Carpino-Fagetea sylvaticae представлений двома асоціаціями Galeobdolono lutei-Carpinetum і Isopyro thalictroidis-Carpinetum. Перша асоціація представлена на території парку субасоціацією sambucetosum nigrae і відзначаєтьсязначно більш вираженою внутрішньою диференціацією, оскільки включає три варіанти, що формуються в умовах різного антропогенного навантаження. Клас Quercetea pubescentis представлений на території парку однією асоціацією Quercetum pubescenti–roboris, для якої описано нову субасоціацію quercetosum petraeae з двома варіантами, що характеризуються різними мікрокліматичними особливостями. За результатами фітоіндикаційної оцінки виділених синтаксонів встановлено, що едафічні фактори відіграють значно більшу роль у їх диференціації, ніж кліматичні. Серед едафічних факторів найбільший вплив на диференціацію синтаксонів мають ті, що зумовлюють багатство ґрунтів – сольовий режим ґрунту та вміст засвоюваних форм азоту в ньому. У складі дослідженої рослинності виявлено 16 видів, занесених до діючого видання Червоної книги України, найбільш поширеними з яких є Sorbus torminalis, Allium ursinum i Viola alba. Досліджені фітоценози лісової рослинності парку є типовими для південно-східного Поділля, однак вони мають риси подібності з дубовими та грабово–дубовими лісами Центрального та Західного Поділля, а також Правобережного Придніпров’я. Лісова рослинність займає більшу частину території НПП «Кармелюкове Поділля», вона характеризується досить високим флористичним і ценотичним багатством, а також значною природоохоронною цінністю, зумовленою суттєвою участю рідкісних та зникаючих видів.


Бойко М.Ф.

Мохоподібні Смарагдової мережі України під охороною Бернської конвенції

Резюме

Бойко М.Ф. (2019). Мохоподібні Смарагдової мережі України під охороною Бернської конвенції. Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 156–170. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–5

 

У статті дано характеристику видів мохоподібних, які включені до Додатку І Бернської конвенції, що була прийнята у 1979 р. та зустрічаються у бріофлорі України. Це такі види, як Dicranum viride (Sull. & Lesq.) Lindb. (Dicranaceae), Dichelyma capillaceum (With.) Myrin (Fontinalaceae), Buxbaumia viridis (Mougeot ex Lam. & DC) Mougeot & Nestler, 1823 (Buxbaumiaceae), Meesia longiseta Hedw. Meesiaceae), Hamatocaulis (Drepanocladus) vernicosus (Mitt.) Hedenäs (Amblystegiaceae), Mannia triandra (Scop.) Grolle (Aytoniaceae). Вказується українська та латинська назви виду, код виду із Стандартної форми даних Смарагдового об’єкта, їх біогеографічний регіон, загальна характеристика виду, родина, наукова цінність, загальний ареал, поширення виду в Україні з вказівкою фізико-географічних зон та гірських ландшафтних країн України (Українські Карпати (Закарпаття, власне Карпати, Прикарпаття), Крим (Гірський Крим, Південнобереговий Крим), Українське Полісcя, Неморальна зона (в т.ч. Опілля, Розточчя, Західний Лісостеп), Лісостепова зона, Степова зона (в тому числі Степовий Крим), місцезнаходження, умови місцезростання, фотографічне зображення виду, головні фактори зменшення чисельності популяцій видів, прийняті заходи охорони з вказівкою кодів Смарагдових об’єктів, у яких зберігається вид, необхідні заходи охорони та список використаних джерел. Отже, у зв’язку з актуальністю вивчення видів рослин, в тому числі несудинних, які включені в додатки Бернської конференції та проектуванням природоохоронної мережі Емеральд (Смарагдової мережі) України, необхідно посилити дослідження популяцій цих рідкісних видів та біотопів, у яких вони зростають. Особливо це важливо щодо видів мохоподібних, оскільки знахідки більшості з них були зроблені досить давно. Матеріали сучасних досліджень дадуть можливість реального відображення стану популяцій видів у природоохоронній екологічній мережі з метою їх дієвої охорони.


Устименко П.М., Дубина Д.В.

Ведення «Зеленої книги України»: проблеми і рішення

Резюме

Устименко П.М., Дубина Д.В. (2019). Ведення «Зеленої книги України»: проблеми і рішення. Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 171–184. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–6

 

У статті акцентується увага на актуальному фітосозологічному завданні – удосконаленню наукових засад та розробленню нових форм збереження рослинного світу з метою забезпечення спонтанного розвитку фітобіоти. Підкреслюється, що одним із механізмів забезпечення охорони раритетного фітоценофонду є ведення “Зеленої книги України”. У зв'язку з підготовкою її другого, як державного документу, видання стає очевидною необхідність критичного перегляду переліків раритетних синтаксонів, їхнього созологічного статусу, установлення за результатами новітніх фітоценологічних досліджень раритетної фітоценорізноманітності, яка потребує охорони, визначення рівня природної та антропічної трансформації раритетних рослинних угруповань, З'ясовано, що в результаті проведеного критичного аналізу синтаксономічного складу раритетної фітоценорізноманітності України та геоботанічних описів їхніх фітоценозів виявлена низка асоціацій, які потребують уточнення. До переліку раритетного фітоценофонду включені синтаксони, угруповання яких, як показали польові дослідження, ймовірно зникли з їхніх місцевиростань внаслідок дії природних або антропічних чинників. Встановлено, що раритетних асоціацій, занесених до «Зеленої книги України» і які потребують уточнення, налічується 133: 90 – лісових, 2 – чагарникових, 29 – степових, 5 – відслонень та пісків, 2 – лучних, 4 – болотних, 1 – водна. З часу першого видання «Зеленої книги України» у сучасній геоботанічній літературі наводиться низка раритетних асоціацій, які є новими для переліку її синтаксонів, зокрема 221 асоціація лісової рослинності, 1 – чагарникова, 138 – степової, відслонень – 10, лучні – 1; болотні – 23, галофітна – 3, вища водна – 17. Автори пропонують для включення до нового видання «Зеленої книги України» 36 нових асоціацій і обґрунтовують їхню созологічну цінність.


Мойсієнко І.І., Дайнеко П.М., Захватович М., Дембіч І., Суднік-Войциковська Б.

Анотований список флори проектованого заказника «Старошведський» (Херсонська область, Україна)

Резюме

Мойсієнко І.І., Дайнеко П.М., Захватович М., Дембіч І., Суднік-Войциковська Б. (2019). Анотований список флори проектованого заказника «Старошведський» (Херсонська область, Україна). Чорноморськ. бот. ж., 15 (2): 185–201. doi: 10.32999/ksu1990–553Х/2019–15–2–7

 

Проектований ботанічний заказник місцевого значення «Старошведський» планується створити на землях Зміївської та Червономаяцької сільських рад Бериславського району Херсонської області. Пропонована назва заказника пов'язана з існуванням тут шведської колонії, починаючи з кінця XVIII століття.Заказник планується створити на території площею 263 га, що включає 2 балки (Костирську і Широку) та 3,5 км тераси Дніпра між ними. Територія проектованого заказника характеризується досить високим різноманіттям природних умов; окрім домінуючих степових оселищ тут представлені луки, чагарникові зарості, штучні лісові насадження, відслонення вапняків, лесів та глин, а також кліф, узбережжя та акваторія водосховища та рудеральні оселища. Анотований список флори судинних рослин проектованого ботанічного заказника «Старошведський» включає 359 видів судинних рослин, що відносяться до 222 родів, 68 родин, 3 класів та 2 відділів. Високе представництво аборигенних (279 видів, або 77,7 %), степових (171 вид, або 44,8 %) та несинатропних (123 види, або 34,2 %) рослин вказує на досить добрий рівень збереженості природних комплексів об’єкту, що створюється. Проектований заказник має високу созологічну цінність на регіональному, національному та міжнародному рівні. На регіональному рівні його природоохоронне значення репрезентують 10 видів рослин, що включені до Червоного списку Херсонської області (Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Ephedra distachya, Hyacinthella leucophaea, Jurinea stoechadifolia, Poa sterilis, Quercus robur, Vinca herbacea та Vitis sylvestris). Висока созологічну цінність національного рівня зумовлена зростанням тут 10 видів рослин, що занесені до Червоної книги України (Astragalus dasyanthus, A. ponticus, Elytrigia stipifolia, Ornithogalum boucheanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana та T. gesneriana) та 6 рослинних угруповань, включених до Зеленої книги України (Amygdaleta nanae, Elytrigieta stipifoliae, Stipeta capillatae, Stipeta lessingianae, Stipeta pulcherrimae та Stipeta ucrainicae). Созологічне значення на міжнародному рівні зумовлене зростанням тут рослини, що включена до Резолюції № 6 (Додаток 1) Бернської конвенції та Додатку ІІ Оселищної директиви ЄС – Jurinea cyanoides; також тим, що більшість території проектованого заказника є оселищами Резолюції № 4 Бернської конвенції (E1.2 Багаторічні трав’яні кальцифітні угруповання та степи та F3.247 Понтично–сарматські листопадні чагарникові зарості). Ці ж оселища під дещо іншими назвами включені до Додатку І Оселищної директиви ЄС. Враховуючи високу созологічну цінність даної території необхідно створити тут ботанічний заказник місцевого значення «Старошведський».


Ходосовцев О.Є., Бойко М.Ф., Громакова А.Б., Малюга Н.Г., Дармостук В.В. 

Сергій Якович Кондратюк: 60 років з дня народження