Поширення Laboulbeniomycetes (Ascomycota) в біотопах степової зони України
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu1990-553X/2025-21-1-4Ключові слова:
біорізноманіття, гриби, мікобіота, субстратна специфічність, Coleoptera, Staphylinidae, Carabidae, трав’яні біотопи, сухі трав’яні біотопи, вологі трав’яні біотопи, степи, водно-болотні біотопиАнотація
В степовій зоні України було відмічено 47 видів грибів класу Laboulbeniomycetes, які було виявлено на 62 видах комах з 44 родів, 8 родин та 3 рядів. Провідними за кількістю видів є роди Laboulbenia – 26 видів (55,3 %) та Rhachomyces – 3 види (6,4 %). Кожен із родів Cantharomyces, Distolomyces та Herpomyces представлений двома видами (по 4,2 %). Роди Amorphomyces, Corethromyces, Dioicomyces, Eucantharomyces, Hesperomyces, Mimeomyces, Misgomyces, Monoicomyces, Peyritschiella, Rhadinomyces, Sphaleromyces та Zeugandromyces представлені одним видом (по 2,1 %). Найбільша кількість видів грибів пов'язана з комахами, що віддають перевагу біотопам із постійно зволоженими ґрунтами, зокрема прибережним біотопам (В4), біотопам заплавних вербово-тополевих лісів (Д1.6.1), лучним і заболоченим біотопам (Т3). У таких умовах спостерігається значне різноманіття сапрофітів і фітофагів, які, у свою чергу, слугують кормовою базою для дрібних хижих комах, багато з яких є господарями лабульбенієвих грибів. Підвищена вологість повітря і ґрунту, а також більш рясні та часті опади у вигляді туманів також сприяють росту й розвитку лабульбенієвих грибів. На лучно-степових та степових ділянках із сухими ґрунтами, у біотопах із надзвичайно високою солоністю ґрунту виявлено незначну кількість видів лабульбенієвих грибів. Комахи-господарі, що віддають перевагу більш сухим остепненим ділянкам, частіше уражені лабульбенієвими грибами в тих локаціях, де степ розташований безпосередньо поблизу водойми.
Посилання
De Kesel, A., Gerstmans, C. & Haelewaters, D. (2020). Catalogue of the Laboulbeniomycetes of Belgium. Sterbeeckia 36: 3–143. http://dx.doi.org/10.6084/m9.figshare.11954811
De Kesel, A., Gerstmans, C., & Haelewaters, D. (2022). Rare Laboulbeniales from Belgium. Sterbeeckia 37: 27–38.
Gerstmans, C. & De Kesel, A. (2023). Laboulbeniales new for Belgium (1). Sterbeeckia 38: 3–8.
Kuzemko, A.A., Didukh, Ya.P., Onyschenko, V.A. & Sheffer, Ya. (eds). (2018). National habitat catalogue of Ukraine. Reds. A.A. Kyiv, FOP Klymenko Yu.Ya., 442 p. (in Ukrainian)
Kuzemko, A.A. (ed.) (2022). Atlas of the grassland of Ukraine. Chernivtsi: Druk Art, 244 p.
Löbl, I. & Löbl, D. (2017). (eds.). Catalogue of Palearctic Coleoptera. Vol. 1. Archostemata – Myxophaga – Adephaga. Brill, Leiden, Boston.
Löbl, J. & Smetana, A. (2004) (eds.). Catalogue of Palearctic Coleoptera. Vol. 2, Hydrophiloidea – Histeroidea – Staphylinoidea. Apollo Books, Stenstrup.
Majewski, T. (2003). Distribution and ecology of Laboulbeniales (Fungi, Ascomycetes) in the Białowieża Forest and its western foreland. Białowieska Stacja Geobotaniczna Uniwersytetu Warszawskiego, Warszawa, 2003.
Mishustin, R., Darmostuk, V. & Khodosovtsev, A. (2022). First overview of Laboulbeniomycetes (Ascomycota) from Ukraine with new records for the country. Czech Mycology 74 (2): 123–139. https://doi.org/10.33585/cmy.74202
Mishustin, R. & Khodosovtsev, A. (2022). New records of Laboulbeniales (Ascomycota) from Ukraine. Folia Cryptogamica Estonica 59: 53–60. https://doi.org/10.12697/fce.2022.59.09
Mishustin, R. & Khodosovtsev, A. (2023). More Laboulbeniales (Ascomycota) from Ukraine. Czech Mycology 75 (1): 1–14. https://doi.org/10.33585/cmy.75101
Mishustin, R.I., Khodosovtsev, A.Y. & Rossi, W. (2024). New species and new records of Laboulbeniales (Ascomycota) from countries surrounding the Black Sea. Cryptogamie, Mycologie 45 (11): 139–149. https://doi.org/10.5252/cryptogamie-mycologie2024v45a11 https://cryptogamie.com/mycologie/45/11
Rossi, W. & Santamaria, S. (2015). New species of Aporomyces. Turkish Journal of Botany 39 (2): 354–358. https://doi.org/10.3906/bot-1404-104
Santamaria, S. & Pedersen, J. (2021). Laboulbeniomycetes (Fungi, Ascomycota) of Denmark. European Journal of Taxonomy 781: 1–425. https://doi.org/10.5852/ejt.2021.781.1583
