Епіфітно-епіксильні види роду Rinodina (Ach.) Gray з Physcia-типом спор в Україні
Ключові слова:
онтогенетичний розвиток аскоспор, КОН, субстрат, поширення, лишайник.Анотація
Полісубстратний та космополітний рід Rinodina складається з кількох груп видів, що чітко приурочені до епіфітно-епіксильного, епігейно-бріофільного або епілітного субстратних комплексів. Низка видів епіфітно-епіксильного комплексу має подібну зовнішню морфологію, але відмінна за анатомічними ознаками внутрішньої будови апотецію і спор, а також за хімічним складом. Нами критично проаналізовано види роду Rinodina з 2-клітинними спорами Physcia-типу, що мають леканорові або псевдолеканорові апотеції та слань без вегетативних пропагул. За нашими даними в Україні до цих видів належать R. albana, R. capensis, R. exigua, R. laevigata та R. septentrionalis. Ми наводимо ключ для розмежування цих видів, а також наголошуємо на важливості перевірки різних стадій онтогенетичного розвитку аскоспор, що краще візуалізуються у КОН, як важливої діагностичної ознаки. У роботі подані детальні місцезнаходження цих видів в Україні та локалітети додатково проаналізованих зразків з Швеції, Швейцарії, Чеської Республіки, Австрії та Російської Федерації.
Посилання
BOBERSKI W. (1885). Drugi przyczynek do flory lichenologioznej w Galicyi. Kosmos, 10: 68-75.
DYMYTROVA L., NADYEINA O., NAUMOVICH G., KELLER K., SCHEIDEGGER C. (2013). Primeval beech forests of Ukrainian Carpathians are sanctuaries for rare and endangered epiphytic lichens. Herzogia.
DYMYTROVA L.V. (2013). Ukr. botan. zhurn., 70 p. (in press) [ДИМИТРОВА Л.В. (2013). Лишайники ботанічного заказника «Лісники» (Голосіївський національний парк, Київ, Україна) та їх індикаторні властивості. Укр. ботан. журн., 70 с. (в друці)]
DYMYTROVA L.V., NADYEINA O.V., BLYUM O.B. (2012). Ukr. botan. zhurn., 69 (1): 99-110. [ДИМИТРОВА Л.В., НАДЄІНА О.В., БЛЮМ О.Б. (2012). Лишайники Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Укр. ботан. журн., 69 (1): 99-110]
GIRALT M. (2001). The lichen genera Rinodina and Rinodinella (lichenized Ascomycetes, Physciaceae) in the Iberian Peninsula. Bibliotheca Lichenologica, 79: 1-160.
GIRALT M., MAYRHOFER H. (1994). Four corticolous species of the genus Rinodina (lichenized Ascomycetes, Physciaceae) containing atranorin in southern Europe and adjacent regions. Nova Hedwigia, 59: 129-142.
GIRALT M., MAYRHOFER H. (1995). Some corticolous and lignicolous species of the genus Rinodina (lichenized Ascomycetes, Physciaceae) lacking secondary lichen compounds and vegetative propagules in southern Europe and adjacent regions. Bibliotheca Lichenologica, 57: 127-160.
HAUCK M., DULAMSUREN C., MÜHLENBERG M. (2007). Lichen diversity on the steppe slopes in the northern Mongolian mountain taiga and its dependence on microclimate. Flora, 202: 530-546.
KHODOSOVTSEV O., DYMYTROVA L., NADYEINA O., NAUMOVICH G., KHODOSOVTSEVA YU., SHEIDEGGER C. A. (2013). Сontribution to the beech forest-associated epiphytic lichen-forming and lichenicolous fungi in Crimean Mts (Ukraine). Flora Mediterranea (in press).
KONDRATYUK S.YA., KHODOSOVTSEV A.YE., ZELENKO S.D. (1998). The second checklist of lichen forming, lichenicolous and allied fungi of Ukraine. Кyiv: Phytosociocentre. 180 p.
KOTLOV YU.V. (2008). Rinodina (Ach.) Gray. V kn.: Opredelitel lishaynikov Rossii. (Gl. redaktor N.S. Golubkova). SPb: Nauka. 10: 309-360. [КОТЛОВ Ю.В. (2008). Rinodina (Ach.) Gray. В кн.: Определитель лишайников России. (Гл. редактор Н.С. Голубкова). СПб: Наука. 10: 309-360]
MAKAREVICH M.F., NAVROTSKAYA I.L., YUDINA I.V. (1982). Atlas geograficheskogo rasprostraneniya lishaynikov v Ukrainskih Karpatah. Kiev: Nauk. dumka. 399 p. [МАКАРЕВИЧ М.Ф., НАВРОЦКАЯ И.Л., ЮДИНА И.В. (1982). Атлас географического распространения лишайников в Украинских Карпатах. Киев: Наук. думка. 399 с.]
MATZER M., MAYRHOFER H. (1994). The saxicolous Rinodina teichophila and three closely related species from the southern hemisphere (Physciaceae, lichenized Ascomycetes). Acta Botanica Fennica, 150: 109-120.
MAYRHOFER H., MOBERG R. (2002). Rinodina. In: Nordic Lichen Flora. The Nordic Lichen Society: 41-69.
MAYRHOFER H., POELT J. (1979). Die saxicolen Arten der Flechtengattung Rinodina in Europa. Bibliotheca Lichenologica, 12: 1-186.
MAYRHOFER H., SHEARD J.W. (2007). Rinodina archaea (Physciaceae, lichenized Ascomycetes) and related species. Bibliotheca Lichenologica, 96: 229-246.
NADYEINA O., GRUBE M., MAYRHOFER H.A. (2010). Сontribution to the taxonomy of the genus Rinodina (Physciaceae, lichenized Ascomycotina) using combined ITS and mtSSU rDNA data. Lichenologist, 42 (5): 521-531.
OKSNER A.M., MAKAREVYCH M.F., KONDRATYUK S.A., NAVROTSKA I.L., ROMS O.H., KHODOSOVTSEV O.YE., ZELENKO S.D., DYMYTROVA L.V. (2010). Flora lyshaynykiv Ukrayiny. K.: Nauk. dumka. 2 (3): 663. [ОКСНЕР А.М., МАКАРЕВИЧ М.Ф., КОНДРАТЮК С.Я., НАВРОЦЬКА І.Л., РОМС О.Г., ХОДОСОВЦЕВ О.Є., ЗЕЛЕНКО С.Д., ДИМИТРОВА Л.В. (2010). Флора лишайників України. К.: Наук. думка. 2 (3): 663]
ROPIN K., MAYRHOFER H. (1993). Zur Kenntnis corticoler Arten der Flechtengattung Rinodina in den Ostalpen und angrenzenden Gebieten. Herzogia, 9: 779-835.
ROPIN K., MAYRHOFER H. (1995). Über corticole Arten der Gattung Rinodina (Physciaceae) mit grauem Epihymenium. Bibliotheca Lichenologica, 58: 361-382.
SÉRVÍT M., NÁDVORNÍK J. (1932). Flechten aus der Čechoslovakei. II. Karpatorussland und Südostslovakei. Věstn. Král. České Společn. Nauk, třida math.-prirod. Ročn., 9: 1-42.
SHEARD J.W. (2010). The Lichen Genus Rinodina (Lecanoromycetidae, Physciaceae) in North America, North of Mexico. National Research Council of Canada, NRC Research Press, Ottawa: 246 p.
SZATALA Ö. (1939-1942). Lichenes Hungariae. III. Gymnocarpeae (Cyclocarpineae: Peltigeraceae – Lecideaceae). Folia Cryptogamica, II (5): 267-460.
URBANAVICHUS G.P. (2010). Spisok lihenofloryi Rossii. otv. red. M.P. Andreev. SPb. 195 p. [УРБАНАВИЧУС Г.П. (2010). Список лихенофлоры России. отв. ред. М.П. Андреев. СПб. 195 с.]
