Раритетна компонента флори лісових екосистем Галицького Національного природного парку (Івано-Франківська область)
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu1990-553X/2020-16-4-2Ключові слова:
раритетні види, судинні рослини, стан популяцій, частота трапляння особин виду; чисельність популяцій.Анотація
Представлено конспект раритетної компоненти флори лісових екосистем Галицького національного природного парку, оцінено характер поширення раритетних видів судинних рослин та стан їх популяцій. Галицький національний природний парк розташований в Галицькому районі Івано-Франківської області, створений у 2004 році й займає площу 14684,8 га. Більша частина парку (81,1 %) припадає на ліси, серед яких переважають чисті та змішані дубові (Querceta roboris), букові (Fageta sylvaticae) й грабові угруповання (Carpineta betuli). Інвентаризацію рослинного покриву лісових екосистем парку проводили впродовж 2008–2019 років, за результатами якої у лісових угрупованнях і на узліссях виявлено 303 види судинних рослин, з яких 63 види (20,8 %) – раритетні. До переліку раритетних видів віднесли види, включені до Червоної книги України та офіційних міжнародних охоронних переліків, а також види, які перебувають під загрозою зникнення у регіоні дослідження, оскільки представлені малою кількістю локалітетів, або їх популяції мають малу чисельність. Регіонально рідкісні види відібрані на підставі аналізу результатів наших польових досліджень, матеріалів гербарних фондів. Встановлено, що третина раритетних видів (33,3 %) відзначається широкою ценотичною амплітудою, дещо менше їх приналежні до рослинності узлісь (26,2 %). Більшість раритетних видів з вузькою ценотичною амплітудою приурочені до букових лісів (19,1 %). Раритетні види суттєво відрізняються за частотою трапляння. Серед них істотно переважають рідкісні види, зокрема 61 % видів на сьогодні відомі з 1–5 локалітетів; особливо рідко (1–2 локалітети) трапляються 25 видів. Частка видів, відомих з 6–10 локалітетів, становить 26,6 %. Видів, що трапляються порівняно часто (11–20 відомих локалітетів і понад 20 локалітетів), порівняно мало (по 6,2 %). Найбільш поширеними є Lilium martagon, а також деякі представники родини Orchidaceae. Для більшості раритетних видів притаманна низька загальна чисельність, зокрема 81,2 % видів знайдені у кількості від кількох особин до кількох сотень. Найбільшу занепокоєність викликають види, загальна чисельність яких у парку становить по кілька особин (15,6 %). До них належать Circaea alpina, Atropa bella-donna, Campanula latifolia, Phyteuma spicatum, Epipactis atrorubens тощо. Найбільші частки припадають на види із загальною чисельністю по кілька десятків, а також по кілька сотень виявлених особин (сумарно 65,6 %). Чисельніших видів виявлено мало. Дев’ять видів відомі у кількості по декілька тисяч особин, а три види (Allium ursinum, Galanthus nivalis і Leucojum vernum) – понад мільйон особин. Встановлено, що 52,4 % популяцій раритетних видів рослин лісових екосистем Галицького національного природного парку перебувають у критично поганому стані, 28,6 % – у поганому, 14,3 % – у задовільному стані. І лише стан 4,8 % популяцій можна охарактеризувати як добрий. За результатами досліджень, близько 95 % видів потребують охорони й постійного моніторингу чисельності популяцій, а 51 вид рослин, які відзначаються низькою чисельністю та поганим станом популяцій, вимагають нагальної розробки та впровадження менеджмент-планів щодо відновлення їх чисельності.
Посилання
ANDREN H. (1994). Effects of habitat fragmentation on birds and mammals in landscapes with different proportions of suitable habitat: a review. Oikos., 71: 355–366. doi: 10.2307/3545823 BERG Å., EHNSTRÖM B., GUSTAFSSON L., HALLINGBÄCK T., JONSELL M., WESLIEN JA. (1994). Threatened Plant, Animal, and Fungus Species in Swedish Forests: Distribution and Habitat Associations. Conserv. Biol., 8(3): 718–731. doi: 10.1046/j.1523-1739.1994.08030718 BOOY G., HENDRIKS R.J.J., SMULDERS M.J.M., GROENENDAEL J.M., VAN VOSMAN B. (2000). Genetic diversity and the survival of populations. Plant. Biol., 2: 379–395. doi: 10.1055/s-2000-5958 CHOPIK V.I. (1978). Redkie i ischezayuschie rasteniya Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 216 p. (in Ukrainian)
DMYTRASH-VATSEBA I.I. (2018). Rare species of vascular plants in Southern Opillya: population state, threats and conservation perspectives. Ph. D thesis. Kyiv: M.H. Kholodny Institute of Botany. (in Ukrainian)
EKOLOHICHNA entsyklopediia (2006). U 3 t. (Redkolehia A.V. Tolstoukhov (holovnyi redaktor) ta in. K. : TOV «Tsentr ekolohichnoi osvity ta informatsii». (in Ukrainian) FRANKLIN I.R. (1980). Evolutionary change in small populations. In: Conservation Biology: An Evolutionary-Ecological Perspective. Soulé M.E., Wilcox B.A. (eds.). Sunderland, Mass.: Sinauer Associates, 135–140. HANNAH L., CARR J.L., LANKERANI A. (1995). Human disturbance and natural habitat: level analysis of a global data set. Biodivers. and Conserv., 4: 128–155. doi: 10.1007/BF00137781 HERMY M., HONNAY O., FIRBANK L., GRASHOF-BOKDAM C., LAWESSON J.E. (1999). An ecological comparison between ancient and other forest plant species of Europe, and the implications for forest conservation. Biol. Conserv., 91: 9–22. doi: 91. 10.1016/S0006-3207(99)00045-2. KELLER L.F., WALLER D.M. (2002). Inbreeding effects in wild populations. Trends in Ecology and Evolution., 17(5): 230–241. doi: 10.1016/S0169-5347(02)02489-8 KOZŁOWSKA A. (1931). Elementy genetyczne і pochodznie flory stepowej Polski. Bull. Acad. pol., 4: 1–110. (in Polish)
KUKOVITSA G.S. (1970). The largest plot of spear-grass steppe in Podolia. Ukr. Bot. J., 27(1): 111–113. (in Ukrainian) KUKOVITSA G.S. (1976). Stepnaya rastitelnost Opolya i ee ohrana. In: Aktualnyie voprosyi sovremennoy botaniki. Kyiv, 78–92. (іn Russian)
KUKOVITSA G.S., DIDUKH YA.P., SHELYAG-SOSONKO YU.R., ABDULOYEVA O.S. (1998). Syntaxonomy of meadow steppes as a restricted natural territory of the republican significance (Kasova, Chortova). Ukr. Phytosoc. Col. Ser. A., 2(11): 42–61. (in Ukrainian) LANDE R. (1993). Risks of population extinction from demographic and environmental stochasticity and random catastrophes. American Naturalist, 142: 911–927.
LANDE R. (1998). Anthropogenic, ecological and genetic factors in extinction and conservation. Researches on Population Ecology, 40: 259–269. doi: 10.1007/BF02763457
LEIMU R., MUTIKAINEN P., KORICHEVA J., FISCHER M. (2006). How general are positive relationships between plant population size, fitness and genetic variation? J. of Ecol., 94: 942–952. doi: 10.1111/j.1365-2745.2006.01150
MOSYAKIN S.L., FEDORONCHUK M.M. (1999). Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. Kyiv, 346 p.
NATSIONANYI atlas Ukrainy (2007). (hol. red. L.H. Rudenko, holova redkolehii B. Ye. Paton). Kyiv: DNVP «Kartohrafiia», 440 p. (in Ukrainian)
NOVOSAD V.V., KRYTSKA L.I. (2010). Phyto- and flora diversity of the Middle Transdniestria region. Vascular plants. V.1. Kyiv: Phyton, 148 p. (in Ukrainian)
OMELCHUK-MYAKUSHKO T.YA., ZAVERUKHA B.V. (1978). The new species Sedum antiguum Omelcz. et Zaverucha sp. nova. Ukr. Bot. J., 35(2): 180–184. (in Ukrainian)
ONYSHCHENKO V.A., SHUMSKA N.V. (2011). Forest vegetation of Halytsky National Nature Park. Scient. Herald of Chern. Univer. Biology (Biological System), 3(4): 427 –437. (in Ukrainian)
OSTAPKO V.M. (2005). Eidological, population and coenotic foundations of phytosozology in the south-east of Ukraine. Donetsk: Lebed’, 408 p. (in Russian)
PETERKEN G.F. (1974). A method for assessing woodland flora for conservation using indicator species. Biolog. Conserv., 6(4): 239–245. doi: 10.1016/0006-3207(74)90001-9
PRODROMUS rastitelnosti Ukrainy (1991). Malinovskiy K.A. (ed.). Kiev: Nauk. dumka, 272 p. (in Russian)
PRYRODA Ivano-Frankivskoyi oblasti (1973). Herenchuk K.I. (ed.). L’viv: Vyshcha shkola, 160 p. (in Ukrainian)
RED data book of Ukraine. Plant kingdom (2009). Didukh Ya.P. (ed). Kyiv: Globalkonsalting, 612 р. (in Ukrainian) REED H., FRANKHAM R. (2003). Correlation between Fitness and Genetic Diversity. Conserv. Biol., 17: 230–237. doi: 10.1046/j.1523-1739.2003.01236.x SHAFFER M.L. (1981). Minimum population sizes for species conservation. BioScience, 31(2): 131–134. doi:10.2307/1308256 SHELYAG-SOSONKO YU.R., DIDUKH YA.P., EREMENKO L.P., KUKOVITSA G.S., ZHIZHIN N.P. (1981). Plants of the Kasova Mountain (Opolye). Ukr. Bot. J., 38(3): 60–66. (in Ukrainian)
SHUMSKA N.V., ONYSHCHENKO V.A., MALANIUK V.B. (2012). NPP Halytsky. In: Phytodiversity of nature reserves and national nature parks of Ukraine. P. 2. National nature parks. Kyiv: Phytosociocentre, 105–123. (in Ukrainian)
SHUMSKA N., SYTSCHAK N., DMYTRASH-VATSEBA І., KAGALO O. (2019). Synopsis of vascular plants flora of Halych National Nature Park and adjacent areas. Scientific principles of biodiversity conservation, 10(17): 159–254. (in Ukrainian)
SZAFER W. (1935). Las і step na zachodniem Podolu. Ibid., 71: 1–123. (in Polish) VERGEER P., RENGELINK R., COPAL A., OUBORG V.J. (2003). The interacting effects of genetic variation, habitat quality and population size on performance of Succisa pratensis. J. of Ecology, 91: 18–26. doi: 10.1046/j.1365-2745.2003.00736
WIERDAK SZ. (1916). Roślinność Bolszowiec (Przyczynek do znajomości flory Opola). Spraw. Komis. Fizyogr., 50: 13–31. (in Polish)
WIERDAK SZ. (1926). Zapiski florystyczne z Opola. Ibid., 51(1–4): 55–74. (in Polish)
WIERDAK SZ. (1932). O ochronę skał gipsowych i otaczającej je halawy w Międzyhorach. Ochr. przyr., 12: 51–54. (in Polish)
WIERDAK SZ. (1936). Zanikanie resztek stepów na Opolu. Kwart. biul. inf. ochr. przyr., 6(4): 31–32. (in Polish)
ZAVERUKHA B.V. (1978). New locality of the rare for the Soviet Union Festuceta pallentis formation in the Podolian uplift. Ukr. Bot. J., 35(1): 42–45. (in Ukrainian)
ZHIZHIN N.P., KAGALO A.A., SHELYAG-SOSONKO YU.P. (1990). State and prospects of protection of Crambe tataria Sebeók cenopopulations in Opolie (Ukr. SSR). Ukr. Bot. J., 47(6): 77–79. (in Ukrainian)
