Aulacomnium аrenopaludosum Boiko sp. nov. (Bryopsida, Aulacomniaceae) – новий вид мохів зі степової зони України
Ключові слова:
Aulacomnium аrenopaludosum Boiko sp. nov., степова зона, Україна.Анотація
У статті дано опис нового для науки виду мохів – Aulacomnium аrenopaludosum Boiko sp. nov. Дернинки дрібні, щільні, жовто-зелені. Стебло прямостояче, розгалужене, рідше просте, до 0,5-1,5 (2) см заввишки. Псевдоподій завжди багато, виводкові тільця листкоподібні, зібрані шапочкою на їх верхівках. Ризоїдна повсть лише в нижній частині стебла – до 3-5 листка знизу, бурувата. Листки збіжні (до 7 клітин), відворочені лише у середній частині – до 2/3 довжини, у верхній третині плоскі, з загостреною або цілісною, нерівномірно виямчастою або визубленою верхівкою. Жилка не доходить до верхівки листка за кілька клітин, при основі дещо розширена, до верху тоншає. Коленхіматичність клітин дещо збільшується у старих листків. У нижніх кутах основи листка клітини не забарвлені, прозорі, лише зрідка у старих листків вони дещо забарвлені, але не коричневі, а брудножовті, часто забарвлена лише одна клітина. Від основи листка клітини по краю піднімаються вгору 1-3 (частіше1) рядами. Вегетативне розмноження листкоподібними виводковими тільцями. Стерильний вид, спорогони невідомі. Зібраний південніше с. Галицинове, Жовтневий р-н, Миколаївська область та в Буркутському лісництві Голопристанського району Херсонської області, Україна. Зростає на розкладених рештках рослин у невеличких болітцях з Betula borysthenica Klokov та з кущових верб Salix sp. Від близьких видів – Aulacomnium palustre (Hedw.) Schwaegr. та Aulacomnium androgynum (Hedw.) Schwaegr. новий вид відрізняється стабільними ознаками, габітуально схожий з Aulacomnium androgynum.
Посилання
БАЧУРИНА Г.Ф., МЕЛЬНИЧУК В.М. Флора мохів Української РСР. Вип. 3. – Київ: Наук. думка, 1989. – 176 с.
БОЙКО М.Ф. Чекліст мохоподібних України. – Херсон: Айлант, 2008. – 232 с.
БОЙКО М.Ф., БОЙКО П.М., ЛІЧИНКІНА Н.А., МЕЛЬНИКР.П., МОЙСІЄНКО І.І., ХОДОСОВЦЕВ О.Є. Нова знахідка Betula borysthenica Klok. & Zoz. // Укр. ботан. журн. – 2005. – Т. 62, № 3. – С. 396-398.
ИГНАТОВ М. С., ИГНАТОВА Е. А. Флора мхов средней части европейской России. Т.1: Spagnaceae – Hedwigiaceae. – Москва: КМК., 2003. – С. 1-608 с. (Arctoa, т.1, прилож. 1).
МЕЛЬНИЧУК В. М. Определитель лиственных мхов средней полосы и юга Европейской части СССР. – Киев: Наук. думка, 1970.– 442 с.
РЫКОВСКИЙ Г.Ф., МАСЛОВСКИЙ О.М. Флора Беларуси. Мохообразные / В 2 т. Т.1. – Минск: Тэхъналогия, 2004. – 437 с.
САВИЧ-ЛЮБИЦКАЯ Л.И., СМИРНОВА З.Н. Определитель листостебельных мхов СССР. Верхоплодные мхи. – Л.: Наука, 1970. – 826 с.
BRYOPHYTE flora of North America. – St Louis: Missouri Botanical Garden, 2008. http://www.mobot.org/plantscience/ BFNA/bfnamenu.htm.
FRAHM J.-P. Laubmoose // RleineKryptogamenflora. B.IV. Die Moos- und Farmpflancen Europas. – Stutgart, Jena, New York: Gustav Fischer Verlag, 1995. – P. 121-305.
FRAHM J.-P., FREY W. Moosflora. – Stuttgart : Ulmer, 2004. – 537 s.
NYHOLM E. Illustrated flora of Nordic mosses. Fasc. 4. – Copenhagen & Lund: Nordic Brylogical Society, 1998.
SMITH A.J.E. The mosses flora of Britain and Ireland, 2 end. – Cambrydge: Cambrydge University Press. – 2004.
WATSON, L., DALLWITZ, M.J. 2005 onwards. The moss families of the British Isles. Version: 21st June 2009. http://delta-intkey.com’
