Регіональна екомережа в контексті охорони та відновлення рослинного покриву степової зони України
Ключові слова:
екомережа, степова зона, принципи, критерії, рослинність.Анотація
На основі положень сучасних концепцій созології розроблені принципи створення екомережі в степовій зоні та критерії відбору її структурних елементів. Розроблена та охарактеризована регіональна схема екомережі степової зони, яка включає 3 ключові території міжнародного, 24 національного, 38 регіонального рівнів та 4 екокоридори міжнародного, 4 національного, 21 регіонального рівнів.
Посилання
БОЙКО М.Ф., БОЙКО П.М. Особливості та місце Херсонщини в екомережі України // Екологія та ноосферологія. – 2005. – Т.16, № 3-4. – С. 91-101.
БОЙКО П.М. Лісові насадження Олешківських пісків як складові національної екомережі України // Лісівництво і агромеліорація. – 2002. – вип. 103. – С. 25-28.
БОЙКО П.М. Орні землі як складові структурних елементів екомережі // Зб. наук. пр. «Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи».– Херсон, 2003. – С. 122-127.
БОЙКО П.М. Природные ядра Нижнеднепровского экокоридора // Труды Никитского бот. Сада. – 2004. – т.123, «Экология, фитоценология, оптимизация экосистем». – С. 232-237.
БОЙКО П.М. Нижньодніпровський екокоридор Національної екомережі України. – Херсон: Айлант, 2010. – 204 с.
БОКОВ В.А., ВОРОВКО В.П. Законы оптимизации территориальной структуры природной экосети // Перспективы создания единой природоохранной сети Крыма. – Симферополь: Крымучпедгиз, 2002. – С. 51-56.
ВАКАРЕНКО Л.П. Відновлення степів України: проблеми, інституційні можливості та потреби // Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. – К.: Хімджест, 2003. – С. 170–187.
ВАКАРЕНКО Л.П. МОВЧАН Я.І. Методологія управління екомережею та пов’язаними з нею територіями ПЗФ // Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. – Київ: Хімджест, 2003. – С. 93-106.
ВСЕЄВРОПЕЙСЬКА стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. – К.: Авалон, 1998. – 52 с.
ГРИНЕВЕЦЬКИЙ В.Т. Поняття екомережі та основні напрями її ландшафтознавчого обґрунтування в Україні // Укр. геогр. журн. – 2002. – № 4. – С. 62-67.
ГРОДЗИНСЬКИЙ Д.М., ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р., ЧЕРЕВЧЕНКО Т.М. та ін. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. – К.: Академперіодика, 2001. – 104 с.
ДЕОДАТУС Ф., ПРОЦЕНКО Л., БАШТА А.-Т. ТА ІН. Створення екологічних коридорів в Україні. – К.: «Друкарня «Бізнесполіграф», 2010. – 160 с.
ДІДУХ Я.П., ОГАРЕНКО Ю.Д. Загрози екосистемам та біорізноманіттю Західного Полісся // Створення транскордонного біосферного резервату та регіональної екомережі в Поліссі. – К., 2008. – С. 170-180.
ДІДУХ Я.П., ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р. Класифікація екосистем – імператив національної екомережі (EKONET) України // Укр. ботан. журн. – 2001. – Т. 58, № 4. – С.393-403.
ДУБЫНА Д.В., ВАКАРЕНКО Л.П., УСТИМЕНКО П.М. Екомережа південної Бесарабії // Чорном. ботан. журн. – 2007. – Т.3, № 2. – С. 70-87.
ДУБЫНА Д.В., УСТИМЕНКО П.М. Зеленая книга Украины: история, структура, анализ, перспективы // Растительность Восточной Европы: классификация, экология и охрана: Мат-лы Межд. науч. Конф. (19–21 октября 2009 г.). – Брянск: Изд-во «Ладомир», 2009. – С.71-75.
ДУБИНА Д.В., УСТИМЕНКО П.М., ВАКАРЕНКО Л.П. Ключові території екомережі Одеської області (міжнародний і національний рівень) // Агроекологічний журнал. – 2010. – спецвипуск. – С. 85-88.
ДУДКІН О.В., ЄНА А.В., КОРЖНЄВ М.М. та ін. Оцінка та напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України. – К.: Хімджест, 2003. – 400 с.
ЗАКОН України «Про екологічну мережу України» //Офіційний вісник України. – 2004.– № 29. – С. 53-62.
ЗЕЛЕНА книга України / Під загальною редакцією чл.-кор. НАН України Я.П. Дідуха – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.
ІВА території України: території, важливі для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів. /За ред. О.Микитюка. – К.: СофтАРТ, 1999. – 324 с.
МОВЧАН Я.І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхів втілення / Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність та участь. – К.: Стилос, 1997. – С. 98-110.
МОВЧАН Я.І., ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р. Шляхи втілення екомережі України // Розбудова екомережі України. Київ, 1999. – С. 104-111.
РОЗБУДОВА екомережі України / Під ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонка. – К.: Інтелсфера, 1999. – 127 с.
УСТИМЕНКО П.М. Синфітосозологічна класифікація степової рослинності степової зони України // Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження: Мат-ли Міжн. наук. конф. (18–22 вересня 2007 р., Асканія-Нова, Україна). – Армянськ: ПП Андрєєв О.В., 2007. – С. 97-99.
УСТИМЕНКО П.М., ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р., ВАКАРЕНКО Л.П. Раритетний фітоценофонд України. – К.: Фітосоціоцентр, 2007. – 270 с.
ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р. Головні риси екомережі України // Розбудова екомережі України. – Київ, 1999. – С. 13-22.
ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р., ГРОДЗИНСЬКИЙ М.Д., РОМАНЕНКО В.Д. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины. – Киев: Фитосоциоцентр, 2004. – 144 с.
ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р., МОВЧАН Я.І., ВАКАРЕНКО Л.П., ДУБИНА Д.В. Як відновити баланс екосистеми? // Вісн. НАН України. – 2002. – № 10. – С. 5-14.
ШЕЛЯГ-СОСОНКО Ю.Р., ТКАЧЕНКО В.С., АНДРІЄНКО Т.Л., МОВЧАН Я.І. Екомережа України та її природні ядра // Укр. ботан. журн. – 2005. – Т. 62, № 2. – С. 142-158.
