Нові відомості щодо поширення рідкісного міксоміцета Tubifera dudkae (Reticulariaceae) в контексті внеску громадської науки у моніторинг біорізноманіття
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu1990-553X/2022-18-1-4Ключові слова:
Eumycetozoa, ареал, громадянська наука, космополітизм, наземні протисти, соціальні мережі.Анотація
Tubifera dudkae − рідкісний вид, описаний у 2011 році. Літературні дані щодо його поширення обмежуються Україною (типовий локалітет), Францією та Росією. Водночас, вид відрізняється впізнаваною морфологією та яскравим забарвленням плодових тіл, зображення яких часто можна зустріти на веб-ресурсах, пов’язаних з громадянською (аматорською) наукою. Завданням цього дослідження було акумулювати наявні дані щодо знахідок T. dudkae, зібраних активістами громадянської науки, та об’єднати їх з інформацією, зібраною професійними мікологами. Матеріалом дослідження слугували зразки, що зберігаються у Науковому гербарії CWP, а також ілюстративні матеріали, що піддаються ідентифікації до рівня виду, поширені у різних мережевих джерелах (GBIF, iNaturalist, UrkBIN) та надіслані автору аматорами. Пошук інформації про знахідки T. dudkae у загальнодоступних джерелах показав присутність посилань на вид, але переважно з невірними ідентифікаціями. Водночас, якісні зображення T. dudkae вдалося виявити на ресурсах MycoWeb, www.dziedava.lv та у групі Slime Mold Identification & Appreciation у мережі Facebook. Загалом виявлено 23 спостереження T. dudkae у 20 локалітетах, 16 з яких є новими. Активісти громадянської науки вперше повідомили про поширення виду у Нідерландах, Латвії та Швеції. З одержаних даних випливає, що T. dudkae поширена Європою і Північно-Західною Азією у достатньо широкому діапазоні природно-кліматичних умов, від Середземномор’я (Крим, Лазурний Берег) до зони змішаних лісів (південна Скандинавія, Підмосков’я). Субстратні уподобання виду також відносно широкі: він трапляється на мертвій деревині дубу, сосни, ялини, оголеній або вкритій мохоподібними і лишайниками, а також на опаді хвої. Таким чином, T. dudkae справляє враження виду з широким діапазоном екологічної толерантності. Проаналізовані дані вказують на те, що T. dudkae має європейсько-сибірський ареал.
Посилання
BORTNIKOV F.M., MATVEEV A.V., GMOSHINSKIY V.I., NOVOZHILOV YU.K., ZEMLYANSKAYA I.V., VLASENKO A.V., SCHNITTLER M., SHCHEPIN O.N., FEDOROVA N.A. (2020). Myxomycetes of Russia: a history of research and a checklist of species. Karstenia, 58 (2): 316–373. doi:10.29203/ka.2020.502
CLARK J., HASKINS E.F. (2010). Reproductive systems in the myxomycetes: a review. Mycosphere, 1 (4): 337–353.
GMOSHINSKIY V.I., DUNAYEV Y.A., KIREEVA N.I. (2021). Handbook of the Myxomycetes of the Moscow region. Moscow: Arkhe, 388 p. (in Russian).
FRANKHAM R., BALLOU J.D., BRISCOE D.A. (2002). Introduction to Conservation Genetics. Cambridge: Univ. Press, 382 p.
LEONTYEV D., SCHNITTLER M., STEPHENSON S. (2015). A critical revision of the Tubifera ferruginosa complex. Mycologia, 107 (5): 959–985. doi: 10.3852/14-271
LEONTYEV D.V., FEFELOV K.F. (2009) Tubulifera applanata – the new species from Eastern Europe and Northern Asia. Bol. Soc. Mycol. Madrid., 33: 115–127.
LEONTYEV D.V., FEFELOV K.A. (2012). Nomenclatural status and morphological notes on Tubifera applanata sp. nov. Mycotaxon, 120: 247–251. doi: 10.5248/120.247
LEONTYEV D.V., MORENO G. (2011). Reticularia dudkae. A new myxomycete species from oak forests of eastern Ukraine. Bol. Soc. Mycol. Madrid., 35 (1): 85–94.
LEONTYEV D.V., SCHNITTLER M., STEPHENSON S.L., NOVOZHILOV Y.K. (2019). Systematic revision of the Tubifera casparyi – T. dictyoderma complex: resurrection of the genus Siphoptychium and introduction of the new genus Thecotubifera. Mycologia, 111 (6): 981–997. doi: 10.1080/00275514.2019.1660842
LEONTYEV D.V., YATSIUK I.I., KOCHERGINA A.V. (2020). Inclusion of myxomycetes in the Red Data Book of Ukraine: feasibility, selection criteria and recommended species. Ukr. Bot. J., 77 (3): 189–203. 10.15407/ukrbotj77.03.189 (in Ukrainian).
LLOYD S.J., LEONTYEV D.V., DAGAMAC N.H. (2019). Three new species of Tubifera from Tasmania and New South Wales. Phytotaxa, 414 (5): 240–252. doi: 10.11646/phytotaxa.414.5.2
POULAIN M., MEYER M., BOZONNET J. (2011). Les Myxomycètes. Sevrier: Federation mycologique et botanique Dauphiné-Savoie, 556 p.
ROJAS C., STEPHENSON S.L., eds. (2021). The Myxomycetes: Biology, Systematics, Biogeography, and Ecology. Amsterdam: Elsevier Academic Press, 584 p.
YAMAMOTO Y. (2021). The Myxomycete Biota of Japan. Tsukubamirai: Orchid magazine, 1136 p. (In Japanese)
YATSUK I.I., LEONTYEV D.V., SHLAKHTER M. (2017). Myxomycetes of National Nature Park Slobozhanskiy (Ukraine): biodiversity and noteworthy species. Nordic Journal of Botany, 1: P.e01605. doi: 10.1111/njb.01605
