Лишайники та ліхенофільні гриби острова Березань з нотатками щодо його флористичного та ландшафтного різноманіття
DOI:
https://doi.org/10.14255/2308-9628/18.143/6Ключові слова:
геолітораль, кліф, вапняк, бетон, Myriolecis bandolensis, Lecania leprosa.Анотація
На території острова Березань (Миколаївська область, Україна) виявлено 43 види лишайників та 5 видів ліхенофільних грибів. Лишайники Lecania leprosa та Myriolecis bandolensis вперше наводяться для України. L. leprosа вперше знайдений після опублікування його діагнозу. Myriolecis bandolensis, що поширений у супраліторальній зоні Західного Середземномор’я, вперше наведений для узбережжя Чорного моря. На острові виявлені найпівнічніші в Україні біотопи, де зростає Collemopsidium halodytes, що утворює чорну зону в нижній геоліторальній зоні. Місцезнаходження ефемерного лишайника Epiphloea byssina, що формує темну кірочку на кромці кліфу, є другим в степовій зоні України. Новими для Миколаївської області виявились лишайники Athallia skii, Collemopsidium halodytes, Flavoplaca austrocitrina, F. limonia, Lecania inundata, Staurothele frustulenta, Verrucula biatorinaria та ліхенофільний гриб Lichenochora caloplacae. Природними субстратами для зростання лишайників є вапнякові відслонення в геоліторальной зоні, гілочки чагарничків Kochia prostrata та Ephedra distachya, грунт в місцях абразії. На цих субстратах виявлено 50 % лишайників острова. Археологічні кам’янисті артефакти, такі як кладки стін або мурів, що побудовані з вапнякових брил, а також бетоновані споруди є основними субстратами для іншої половини лишайників. Попередній список судинних рослин острова Березань налічує 45 видів, які належать до 40 родів 20 родин 2 відділів. Основу природного рослинного покриву складають степові види рослин, що збереглися лише локально, переважно на прилеглих до кліфу ділянках. Домінуючі на острові дернинні злаки представлені Agropyron pectinatum, рідше Festuca valesiaca, а також Poa bulbosa. З видів ксерофільного степового різнотрав’я відмічені Achillea setacea, Allium guttatum, Eryngium campestre, Salvia nemorosa. Ephedra distachya включений до Червоного списку Миколаївської області. В статті наведені ілюстрації ландшафтів острова, лишайників, судинних рослин та їх місцезростань.
Посилання
BERTRAND PAR M., ROUX C., BARBERO M. (2010). Lecanora bandolensis B. De Lesd., une espéce peu connue. Bull. Ass. Fr. Lichénologie, 35(1): 1–16.
GEOLOGIYA shelfa USSR. Litologiya (1985). Kiev: Naukova dumka, 192 p. (in Russian)
KHODOSOVTSEV A.YE. (2003). An annotated list of the lichen forming fungi of the Karadag natural reserve. News of Biosphere Reserve «Askania-Nova», 5: 31–43. (in Ukrainian)
KHODOSOVTSEV A.YE., DARMOSTUK V.V. (2017). Zwackhiomyces polischukii sp. nov., and other noteworthy lichenicolous fungi from Ukraine. Polish Botanical Journal, 62(1): 27–35. doi: 10.1515/pbj-2017-0006
KHODOSOVTSEV A.YE., REDCHENKO O.O. (2002) An annotated list of the lichen forming fungi of the natural reserve «Mys Martyan» (Ukraine). Ukr. Bot. J., 59(1): 64–71. (in Ukrainian)
KHODOSOVTSEV A., VONDRÁK J., ŠOUN J. (2007). New lichenized and lichenicolous fungi for the Crimean peninsula (Ukraine). Chornomors'k. bot. z., 3(2): 109–118. doi: 10.14255/2308-9628/07.32/11
MOSYAKIN S.L., FEDORONCHUK M.M. (1999). Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. Kiev, 345 p.
NAZARCHUK YU.S., KONDRATYUK S.YA. (2007). The lichens of Zmiiny Island (Ukraine). Ukr. Bot. J., 64(6): 859–866. (in Ukrainian)
NÆSBORG R. (2008). Taxonomic revision of the Lecania cyrtella group based on molecular and morphological evidence. Mycologia, 100(3): 397–416.
OXNER A.M. (1956). Flora lyshaynykiv Ukrayiny: V 2-kh t. Kyiv.: Vyd-vo AN URSR, 1, 495 p. (in Ukrainian)
RASTITELNYI pokrov SSSR. Poyasnitelnyi tekst k Geobotanicheskoy karte (1956). Lavrenko E.M., Sochava V.B. (ed.). Moskva–Leningrad: Izd-vo AN SSSR, 460 p. (in Russian)
SMITH C.W., APTROOT B.J., COPPINS B.J., FLECHER A., GILBERT O.L., JAMES P.W. and WOLSELEY P.A. (2009). The Lichens of Great Britain and Ireland. Nat. Hist. Mus. Publ., 1046 p.
VAN DEN BOOM P.P.G., KHODOSOVTSEV A. (2004). Notes on Lecania in Eastern Europe and Central Asia. Graphis Scripta, 16: 1–10.
ZENKOVICH V.P. (1958). Berega Chernogo I Azovskogo morey. Moskva: Geografgiz, 371 p. (in Russian)
