Короткий огляд історії систематики роду Epilobium s.l.
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu1990-553X/2019-15-1-4Ключові слова:
Chamaenerium, Chamaenerion, Chamerion, Onagraceae, система, історія дослідження.Анотація
В даній статті наведений короткий огляд історії систематики видів роду Epilobium s. l., одного із складних і найбільш чисельних у родині Onagraceae. Вагомий внесок у вивчення видового складу роду (в широкому трактуванні) та розробки його системи зробили Карл Ліней, Генріх Карл Гаусскнехт, Єлизаве́та Іва́нівна Ште́йнберг, Пітер Рейвен, Ілька Кітовурі, Чіа Жуй Чен, Девід Баум, Наомі Лорімер, Олександр Сєніков та багато інших дослідників. Серед цих вчених слід відзначити Карла Гаусскнехта, який вперше запропонував найбільш досконалу на той час систему видів роду Epilobium s. l. Пітер Рейвен є одним із сучасних вчених, який зробив дуже вагомий внесок у дослідження систематики представників роду Epilobium. s. l. Він з колективом інших авторів запропонував систему роду Epilobium s. l, яка базується на результатах молекулярно-філогенетичного аналізу. Останнім часом, крім традиційних морфологічних ознак, якими є таксономічні критерії для представників роду Epilobium s. l., широкого застосування набули також молекулярно-філогенетичні дані. Останні дозволяють краще зрозуміти морфолого-географічну окресленість видів, їх таксономію та філогенетичні зв’язки. Складність систематики видів роду Epilobium s. l. зумовлена перш за все тим, що нині рід знаходиться в стадії інтенсивного формоутворення. Наявність великої кількості форм у межах окремих таксономічних одиниць, які нерідко приймаються за види роду Epilobium s. l., робить їх межі розмитими. Оскільки існують нечіткі межі між видами, виникають труднощі у вивченні таксономії роду Epilobium s. l. Систематичні ускладнення при опрацюванні цього роду виникають ще й тому, що майже всі його представники володіють різко вираженою схильністю до утворення гібридів. Крім того, на сьогодні ще недостатньо морфологічних даних, які б підтверджували таксономічний статус Chamaenerium, як таксона родового рангу.
Посилання
ADANSON M. (1763). Familles des plantes. vol. 2. Paris: Vincent, 640 p.
BAUM D.A., SYTSMA K.J., HOCH P.C. (1994). A phylogenetic analysis of Epilobium (Onagraceae) based on nuclear ribosomal DNA sequences. Syst. Bot., 19(3): 363–388. doi:10.2307/2419763.
CHIA-JUI-CHEN, HOCH P.C., RAVEN P.H. (1992). Systematics of Epilobium (Onagraceae) in China. Syst. Bot. Monogr., 34: 1–209.
CLARKE C.B. (1879). Onagraceae. In: The flora of British India, Vol 2(6): 582–587. London: Missouri Bot. Garden.
CONSTANTIN D., COSTE A., MIRCEA T. (2013). Epilobium Sp. (Willow Herb): Micropropagation and Production of Secondary Metabolites. Biotechnology for Medicinal Plants: 149–170 doi: 10.1007/978-3-642-29974-2_6.
DOBROCZAEVA D.M. (1987). Onagraceae. In: Flora URSR, T. VII: 411–439. Kviv: Editio Academiae Scientiarum USSR (in Ukrainian)
GRAY S.F. (1821). A natural arrangement of British plants, vol. 2. London, 757 p.
HAUSSKNECHT C. (1884). Monographie der Gattung Epilobium. Österr. Bot. Zeitschr., 34(8): 301–303.
KYTÖVUORI I. (1972). The Alpinae group of the genus Epilobium in northernmost Fennoscandia. A morphological, taxonomical and ecological study. Annales Bot. Fennici, 9(4): 163–203.
LAMARCK J.-B. (1779). Flore Françoise. Tome Troisième, Paris: De L’impeimerie Royale, 654 p.
LINNAEUS C. (1753). Species Plantarum ex hibens plantas rite cognitas, ad genera relata cum differentiis specificis. Vol. 1. Holmiae (Stockhollm), impensis Laurentii Salvii, 560 p.
LORIMER N. (2007). Phylogenetic Reconstruction and Gene Tree Incongruence in New Zealand Epilobium L. (Onagraceae sp.). Master of Science in Biolog. Sciences, The university of Aucland, February 2007: 13–210. doi: 10.13140/RG.2.2.35179.44328.
MOSYAKIN S.L., FEDORONCHUK M.M. (1999). Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. Kiev, 345 p.
RAFINESQUE C.S. (1818). [Book review] Pursh F. Flora Americae septentrionalis. Amer. Monthly Mag. & Crit. Rev. 2: 170–176, 265–269.
RAVEN P.H. (1976). Generic and Sectional Delimitation in Onagraceae, Tribe Epilobieae. Annals Missouri Bot. Garden, 63(2): 326–340.
SCHUR P. (1866).Enumeratio plantarum Transsilvaniae.Vindobonae, 984 p.
SCOPOLI J.A. (1771). Flora Carniolica. ed. 2, vol. 1. Vienna, 448 p.
SENNIKOV A.N. (2011). Chamerion or Chamaenerion (Onagraceae)? The old story in new words. Taxon, 60(5): 1485–1488.
SOLOMON J.C. (1982). The systematics and evolution of Epilobium (Onagraceae) in South America. Annals Missouri Bot. Garden, 69(2): 239 –335. doi: 10.2307/2398938.
STEINBERG E.I. (1949). Onagraceae. In: Flora of SSSR, Tom 15.: 571–627. Mosqua: Editio Academiae Scientiarum SSSR.
WAGNER W.L., HOCH P.C., RAVEN P.H. (2007). Revised Classification of the Onagraceae. Syst. Bot. Monogr., 83: 1–239.
